В українському бізнесі більше не залишилося «сірих зон». Повномасштабна війна зробила кожен контракт, кожного постачальника і кожну гривню частиною великої картини – картини відповідальності або співучасті. Особливо це стосується великого публічного бізнесу, який працює з мільйонами українських споживачів і щодня формує уявлення про те, що таке соціально відповідальна компанія.
Саме в такій точці сьогодні опиняється Роман Лунін – власник групи компаній Retail Group, до якої входять «Велмарт» і «Велика Кишеня». Це бренди з величезною присутністю, впливом і рівнем довіри. Для них репутація – не абстрактне поняття, а актив, який напряму впливає на лояльність клієнтів, партнерів і ставлення держави. Саме тому питання співпраці з ТОВ «Пуратос Україна» перестає бути технічним і стає принциповим.
Puratos Group, материнська структура української «дочки», попри повномасштабну війну, продовжує вести бізнес у Російській Федерації. Це не припущення і не чутки. Це зафіксований факт, підтверджений фінансовими даними, корпоративною звітністю та численними журналістськими розслідуваннями. Компанія зберігає активи в РФ, отримує там прибутки та сплачує податки до російського бюджету. А російський бюджет сьогодні – це ракети, дрони, артилерія і щоденні удари по українських містах.
Одним із ключових підприємств у бізнес-структурі Романа Луніна, яке здійснює господарську діяльність і забезпечує роботу його торговельних брендів, є ТОВ «Фудком» (код ЄДРПОУ 40982829).
Саме в цьому контексті співпраця ТОВ «Фудком» (код ЄДРПОУ 40982829) з ТОВ «Пуратос Україна»(код ЄДРПОУ 33933338) набуває ознак публічного інтересу. І не тому, що йдеться про порушення закону з боку української компанії. Проблема полягає в іншому: її материнська структура – Puratos Group – свідомо продовжує працювати в Російській Федерації. А держава-агресор перетворила власну економіку на військовий конвеєр, де кожна сплачена гривня чи рубль у вигляді податку стає частиною механізму війни проти України.
Це не гучна метафора, а факт бюджетної архітектури РФ, де оборонні витрати складають значну частину державних видатків. Отже, будь-який бізнес, який залишається працювати в Росії, неминуче бере участь у фінансуванні агресії – формально через податки, а фактично через забезпечення армії, яка щодня обстрілює українські міста.
Саме з цим стикається Retail Group: не з прямою юридичною відповідальністю, а з репутаційною тінню, яку неможливо ігнорувати.
Фінансові документи свідчать, що ТОВ «Фудком» системно закуповувало інгредієнти у ТОВ «Пуратос Україна». На рівні ринку це може виглядати як звична господарська співпраця. Але в нинішньому контексті така співпраця сприймається інакше.
Суспільство у 2025 році запитує не «чи законно це?», а «чи морально це?». Ця зміна оптики є незворотною. Український споживач більше не готовий миритися з невизначеністю у питаннях етики. Він хоче розуміти, що його гривня не стає частиною податкового потоку, який підтримує країну, що щодня вбиває українців.
У цій ситуації пасивне очікування може обернутися активною хвилею недовіри. Інформаційний простір працює за новими правилами: достатньо одного розслідування, одного журналістського запиту чи одного громадського звернення – і великому бізнесу доводиться відповідати на питання, яких можна було уникнути завчасно.
Корпоративна структура пана Луніна є масштабною та впливовою.
А сам Роман Лунін – не анонімний бенефіціар. Його ім’я згадується у Forbes та інших провідних медіа, він формує національні стандарти ритейлу, публічно говорить про інвестиції й розвиток. Такий статус автоматично створює високу планку відповідальності. Публічні фігури такого рівня не можуть дозволити, щоб поруч із їхнім ім’ям виникали асоціації з компаніями, які продовжують працювати на російському ринку – навіть через опосередковані ланцюги постачання.
Ситуація ускладнюється тим, що питання діяльності Puratos уже вийшло за межі медійної площини. Міністерство економіки України офіційно звернулося до правоохоронних і безпекових органів з матеріалами щодо діяльності Puratos Group в Україні у зв’язку з її роботою в Російській Федерації. Відповідні звернення були направлені до Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, а також до структур, залучених до формування санкційної політики, включно з РНБО.
СБУ підтвердила, що перевіряє «Пуратос Україна» на тлі можливого фінансування економіки держави-агресора.
У цьому і полягає центральний нерв ситуації: співпраця з «Пуратос Україна» не знищує бізнес Retail Group, але може завдати удару по найціннішому активу – довірі. А довіра відновлюється значно складніше, ніж переглядаються комерційні контракти.
В умовах війни моральна позиція перестала бути додатком до бізнес-стратегії. Вона стала її невід’ємною частиною. Тому сьогодні питання полягає не в тому, чи має Retail Group юридичний обов’язок змінити постачальника. Питання в іншому: чи може компанія, яка щодня працює з мільйонами українців, дозволити собі ігнорувати зв’язок свого постачальника з економікою держави-агресора.
Вибір тут не про «можна чи не можна». Вибір – про те, ким український бізнес хоче залишитися в історії цієї війни.
Роман Лунін має можливість ухвалити рішення, яке стане прикладом зрілої відповідальності. Рішення, що не лише зніме репутаційні ризики, а й продемонструє українському суспільству те, чого сьогодні найбільше очікують від великого бізнесу: чесність, сміливість і солідарність.
Розірвати співпрацю з «Пуратос Україна» – означає не покарати когось і не зіграти на публіку. Це означає одне: не допустити, щоб жодна гривня, яка проходить через український ритейл, стала – навіть опосередковано – частиною економічної підтримки російської війни.
У час, коли країна тримається на плечах тих, хто робить правильні кроки не тому, що змушений, а тому, що так чесно, таке рішення є не просто доречним. Воно є неминучим. Саме воно визначить, на чиєму боці залишиться історія.
