Те не клади, те не змішуй, тут вимірюй температуру, а хворі листочки взагалі треба спалити у повню і попіл розвіяти за вітром. Дивишся на все це і думаєш: а з чого тоді той компост робити, якщо на середньостатистичній ділянці є переважно бур'яни та бадилля від помідорів? Природа якось мільйони років переробляла органіку без наших мікроскопів, герметичних мішків і дорогих бактерій у красивих баночках. Здається, ми знову все ускладнили, інформує Ukr.Media.
Хворе бадилля
Найбільший жах інтернет-садівника — випадково кинути в купу фітофторний томат. Мережа одразу пропонує купувати спеціальні чорні пакети, розводити специфічні грибки і пакувати це все так, ніби йдеться про радіоактивні відходи. Як людина, що цінує час та здоровий глузд, я бачу тут очевидний перебір і зайву метушню.
Для проблемної органіки існує абсолютно лінивий і геніальний у своїй простоті метод траншеї. Десь на краю ділянки, якомога далі від грядок викопують рівчак на глибину не менш як 30-40 см. Туди скидають всі ті гнилі яблука і хворе бадилля, трохи січуть і засипають зверху товстим шаром землі. Земля працює як найкращий природний фільтр. Під таким покриттям спори не летять, а дощові черв'яки десь там у темряві спокійно роблять свою роботу. Жодного смороду і витрачених нервів.
Єдине маленьке уточнення: наступного року на місці цієї траншеї краще не садити ті самі культури (наприклад, помідори чи картоплю), щоб дотриматися правил сівозміни.
Бур'яни з насінням
Найбільша помилка — закопати квітучий пирій чи лободу з насінням у землю або кинути у звичайний компост. Насіння бур'янів — це справжні невмирущі рослинного світу. У холодній землі воно не перегниває, а просто впадає у сплячку. Воно може чекати свого часу роками! І щойно ви через рік перекопаєте цю грядку, насіння побачить сонце і радісно зійде таким густим лісом, що ви проклянете той день, коли вирішили зекономити час. Щоб насіння дійсно загинуло, потрібна температура +60°C, яка буває лише у величезних професійних компостних купах.
Що ж тоді робити "лінивим"? Можна діяти на випередження: візьміть за правило косити чи рвати траву до того, як вона зацвіте. Молоді бур'яни без насіння — ідеальна їжа для компосту чи траншеї, кидайте сміливо! Якщо трава вже з насінням, не грайте в рулетку. Викиньте її в муніципальний бак для зелених відходів або спаліть, а корисний попіл розсипте під кущі.
Листя горіха та хвоя
Ще одна популярна інтернет-істерика стосується листя волоського горіха. Пишуть, що воно отруйне і випалить землю гірше за напалм. Так, там дійсно є специфічна речовина юглон, яка пригнічує конкурентів. Але секрет у тому, що на відкритому повітрі, під дощем і в компанії ґрунтових бактерій вона розпадається за кілька місяців. Тому скидати горіх до загальної купи разом із кухонним лушпинням та травою цілком логічно. До весни від тієї міфічної отруйності нічого не лишиться.
Те саме із сосновими голками чи тирсою. Ними люблять лякати, бо вони нібито страшенно закислюють ґрунт. Насправді свіжа хвоя дійсно кисла, але в процесі перегнивання вона нейтралізується, і готовий компост майже не закислює землю. Головна проблема хвої не в кислоті, а в тому, що вона містить багато смол і воску, тому перегниває дуже довго — до 2-3 років. Але водночас хвоя робить суміш пухкою і дозволяє їй дихати. А якщо вже так страшно за рівень pH, можна потім просто сипнути на готовий перегній звичайного деревного попелу, який нейтралізує кислоту.
Правило "торта", або чому компост смердить
Якщо просто звалювати свіжоскошену газонну траву в одну велику купу, вона дуже швидко перетвориться на слизьку смердючу масу з хмарою мух. І проблема тут не в траві, а в тому, що їй бракує повітря.
Тут чудово працює кулінарний принцип. Компост любить шари, як торт. На мокру зелену траву чи овочеве лушпиння обов'язково треба кинути щось сухе. Це може бути осіннє листя, солома, порваний картон від нескінченних доставок чи просто кілька лопат звичайної землі. Сухий прошарок вбирає зайву вологу, і замість запаху смітника органіка починає пахнути лісовою підстилкою після дощу.
Що справді не можна кидати до купи
Залишки м'яса, риби, кістки та молочні продукти колись згниють, але до того вони влаштують такий локальний апокаліпсис, що сусіди перестануть вітатися, а на бенкет збіжаться всі щури, безпритульні собаки та мухи району. Ну і відходи життєдіяльності котиків та песиків логічніше закопувати десь під декоративними кущами, а не там, де потім ростиме полуниця на сніданок. Фекалії домашніх улюбленців є джерелом небезпечних для людини хвороб і паразитів, а їхні яйця легко виживають у холодному компості.
Звісно, є межі толерантності навіть у природи. Пластик, скло, метал та шматки синтетичних мотузок вона не розкладе фізично. Тут усе зрозуміло.
Природа набагато розумніша за наші неврози і прагнення все контролювати. Вона здатна перетравити майже все, а те, що викликає сумніви, завжди можна просто глибоко закопати і піти нарешті пити каву на терасі, а не гратися в лаборанта.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Ви за «науковий» підхід з термометром чи за метод «кинув і забув»?
Вже проголосували 1 людина. Долучайтесь до обговорення.
🔬 Все за наукою 😎 Я — лінивий дачник 🤫 Маю свій секрет
📊 Карта думок
🔬 Все за наукою 0% 😎 Я — лінивий дачник 100% 🤫 Маю свій секрет 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!
Джерело: ukr.media