За ініціативи ЮНІСЕФ в Україні стартувала програма тренінгів для медичних закладів, спрямована на відпрацювання дій під час ракетно-дронових атак. Навчання вже пройшли лікарні на Чернігівщині, в Одесі, Запоріжжі та Києві.
Удар по ОХМАТДИТу, липень 2024 року
Від початку повномасштабного вторгнення російські атаки неодноразово спрямовувалися на українські медичні установи. Державні органи, місцева влада, спонсори та міжнародні партнери докладають зусиль для забезпечення безпеки пацієнтів та персоналу лікарень під час повітряних нальотів. Ця робота виходить за межі облаштування укриттів і включає навчання медичного персоналу діям в екстремальних умовах. Одну з таких програм було започатковано в Україні за підтримки ЮНІСЕФ. В рамках проєкту проводяться тренінги, що імітують ситуації, коли лікарня стає безпосередньою ціллю атаки. УНН поспілкувався з директоркою Навчально-наукового центру “Бізнес-школа НМУ імені О.О. Богомольця”, докторкою медичних наук, професоркою Тетяною Вежновець, яка розповіла про цю ініціативу.
У межах проєкту, що реалізується та фінансується за сприяння ЮНІСЕФ, була розроблена система реагування на надзвичайні ситуації, зокрема на ракетно-дронові інциденти в закладах охорони здоров’я. Також було проведено оцінку готовності дитячих лікарень та перинатальних центрів, які долучилися до програми, до реагування на такі надзвичайні ситуації. Окрім цього, розроблені та проводяться тренінги для працівників щодо ефективних дій у подібних умовах. До реалізації проєкту також долучився Національний медичний університет імені О.О. Богомольця.
Наше завдання полягало саме в розробці методики, організації системи реагування на надзвичайні ситуації в закладі охорони здоров’я і підготовці працівників до ефективного реагування на ракетно-дронові інциденти. Тобто в Україні до нас конкретно цим питанням — створенням систем реагування на надзвичайні ситуації саме в закладах охорони здоров’я щодо ракетно-дронової загрози — ніхто не займався. Хоча ми живемо вже п’ятий рік у війні, і повітряна небезпека стала надзвичайно актуальною
– розповідає Вежновець.
Ця робота має не лише теоретичне, але й суто практичне значення, спрямоване на збереження життя та здоров’я людей. Тетяна Вежновець пригадала випадок, коли після атаки на ОХМАТДИТ у Києві 8 липня 2024 року, маленьких пацієнтів довелося виводити на вулицю під час загрози повторного ракетного удару.
Зараз, за її словами, розроблено стандартні операційні процедури дій, що відповідають фазам розвитку інциденту. При розробці цих процедур було ретельно вивчено міжнародний досвід.
Системи реагування, що існують у світі, здебільшого стосуються природних катаклізмів або техногенних аварій, пов’язаних із масовим надходженням постраждалих до закладу. У нас ситуація зовсім інша: заклад сам може стати об’єктом, що зруйнований чи пошкоджений від ракетно-дронового удару. Проте загальний світовий підхід до реагування на надзвичайні ситуації однозначно застосовний і тут: у закладі охорони здоров’я повинна бути госпітальна команда швидкого реагування, яка, залежно від визначених за посадою ролей, буде готова в будь-який момент виконати свої функції
– зазначає Вежновець.
На основі розробленої програми команда медичного університету проводить тренінги для лікарів.
Ми почали цю діяльність у липні 2025 року — тоді ЮНІСЕФ і Національний медичний університет уклали угоду про співпрацю з реалізації цього проєкту
– каже Вежновець.
До проєкту долучилися медичні заклади, де укриття облаштовувалися за сприяння ЮНІСЕФ. На першому етапі, що тривав з липня 2025 по середину січня 2026 року, тренінги були проведені у чотирьох закладах: дві установи на Чернігівщині (обласна дитяча лікарня та пологовий будинок), Центр реабілітації матері і дитини МОЗ України в Одесі та лікарня у Запоріжжі. Другий етап охоплює 5 лікарень, серед яких міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва у Дніпрі та Перинатальний центр Києва.
Навчання у Перинатальному центрі Києва відбулися нещодавно. Перед початком тренінгу центр відвідали для оцінки його готовності до реагування на загрози та стану облаштування укриттів. Після того, як рівень готовності був визнаний достатньо високим, розпочалося навчання.
Від двох філій центру (на Лобановського та Предславенській) було відібрано по 5 лікарів, з яких у майбутньому сформують госпітальні команди для швидкого реагування та координації дій усього персоналу.
Перший етап – базова готовність
Кожна лікарня повинна бути базово готова до будь-яких викликів, включно з ракетно-дроновими інцидентами. За словами Тетяни Вежновець, медичний заклад має бути забезпечений спеціальними наборами для екстреної медичної допомоги, гуманітарними наборами (теплі ковдри, вода для постраждалих), сухпайками та запасом ліків. У перинатальних центрах також повинні бути пелюшки та підгузки. Обов’язковим є наявність запасу технічної води.
Другий етап – підвищена готовність
Коли лунає повітряна тривога, заклад охорони здоров’я переходить у фазу підвищеної готовності — адже, на щастя, не завжди тривога закінчується інцидентом
– пояснює Вежновець.
Саме в цій фазі команда швидкого реагування починає готуватися до можливих загроз.
Усі знають, де знаходяться набори; у кожного є картка з прописаними діями на випадок небезпеки — цьому ми їх і навчали
– каже професорка.
Згідно з її словами, на цьому етапі всі, хто перебуває в лікарні, мають перейти в укриття. Окремий протокол дій передбачений для пацієнтів, яких важко транспортувати, або тих, хто перебуває на операції.
Тетяна Вежновець додала, що в Перинатальному центрі столиці в укритті передбачені кювези для підтримки життєдіяльності новонароджених у складних випадках, а також пологова зала, де можуть проводитися пологи або екстрені оперативні втручання безпосередньо в укритті.
Завдяки керівництву закладу це все добре підготовлено, і заклад може використовувати ці можливості саме в надзвичайних ситуаціях
– додала вона.
Фаза три – інцидент
Наступна фаза – це безпосередньо приліт, інцидент.
Тоді активується план реагування: у всіх закладах охорони здоров’я, зокрема в Перинатальному центрі, згідно з чинними нормативними документами, існують плани реагування на надзвичайні ситуації, які передбачають створення комісії з реагування на надзвичайну ситуацію. Це стосується всіх закладів, віднесених до критичної інфраструктури
– каже Вежновець.
Далі йдеться про подолання наслідків інциденту.
Ми показали їм, як створювати майданчик для сортування постраждалих – якщо не всі встигли спуститися або хтось не зміг спуститися через критичний стан, підключається ДСНС. Далі пояснили, як визначати, скільки пацієнтів було до інциденту, скільки в укритті, скільки не спустилося, кого потрібно знайти. Усе це перераховується, щоб нікого не втратити і своєчасно надати допомогу. Все це дуже важливо, адже це життя людей
– наголосила Вежновець.
Ми пояснювали все на практичних кейсах — учасники програвали різні сценарії у формі гри, тренувалися, були захоплені процесом. І тут дуже багато залежить від керівництва закладу – зацікавленість керівника відіграє вагому роль. У нас був один заклад, який теж мав увійти до програми, але вони відмовилися від навчання. Дуже прикро
– розповіла Вежновець.
Вона також зазначила, що у всіх закладах, де проводилося навчання, організовуються повторні візити для моніторингу та проведення додаткового навчання. До цього часу медики, які брали участь у тренінгу, мають розробити власні стандарти реагування, що відповідають потребам конкретного закладу.
Ми не просто вчимо реагувати на те, що вже сталося, а ми навчаємо готовності до того, що може статися — і тоді пережити подію значно легше, ніж просто реагувати на неї постфактум. У цьому й полягає головна ідея всього процесу
– каже Вежновець.
На основі розроблених стандартів було видано посібник, і наразі готується його оновлене видання. Професор Вежновець висловила надію, що Міністерство охорони здоров’я та Центр громадського здоров’я розглянуть можливість створення офіційної, затвердженої на державному рівні методички, яка зможе використовуватися будь-яким закладом – від найбільшого до найменшого пологового чи перинатального.
Людський фактор та що варто врахувати в майбутньому
Під час навчань лікарі повідомляли, що пацієнти не бажають йти в укриття. Тетяна Вежновець наголошує на обов’язковості цієї дії, адже без евакуації людей до укриттів подальші заходи втрачають сенс.
Ми наголошували: це не обговорюється, це обов’язкова функція. Якщо не спустити людей в укриття – подальші дії втрачають сенс. Під час інциденту буде складно і зібрати постраждалих, і оцінити, скільком людям потрібна допомога, і організувати все це
– каже професорка.
Вона відзначає, що у лікарнях все частіше можна побачити укриття, які дійсно використовуються, що, враховуючи ворожі атаки, є позитивною тенденцією, яка може зберегти життя та здоров’я.
З іншого боку, наприклад, у Запоріжжі – за словами колег, які нещодавно їздили туди з повторним моніторингом, – тривога звучить майже безперервно. Виходить, що вся діяльність закладу мала б здійснюватися в укритті. Якщо дивитися на безпеку лікарень у перспективі, їх варто заглиблювати в землю. Наприклад, в Ізраїлі вся критична допомога – реанімація, відділення інтенсивної терапії, операційні – розташована на нижніх поверхах (мінус перший, мінус другий, мінус третій), в укритті, під землею, а ходячі пацієнти займають надземну частину будівлі й можуть спуститися за потреби
– каже Вежновець.
Доки такі зміни не відбулися, навчання реагуванню на загрози є життєво важливим як для лікарів, так і для пацієнтів.
Порада від Українські факти: Підготовка медичних закладів до реагування на ракетно-дронові атаки, що включає навчання персоналу та планування дій, є критично важливою для мінімізації втрат та забезпечення безперервності надання медичної допомоги в умовах війни.
Джерело новини: unn.ua