За ініціативи ЮНІСЕФ в Україні започатковано програму тренінгів для медичних закладів, спрямовану на відпрацювання дій під час ракетно-дронових атак. Навчання вже пройшли лікарні на Чернігівщині, в Одесі, Запоріжжі та Києві.
Удар по ОХМАТДИТу, липень 2024 року
Українські лікарні від самого початку повномасштабного вторгнення є об’єктом ворожих атак. Держава, місцева влада, спонсори та міжнародні партнери докладають максимум зусиль для забезпечення безпеки пацієнтів та медичного персоналу під час повітряних нападів росіян. Ця робота не обмежується лише облаштуванням укриттів – персонал медичних закладів також навчають діяти в умовах надзвичайних ситуацій. Одну з таких програм запроваджено в Україні за сприяння ЮНІСЕФ. В межах проєкту проводяться тренінги, де моделюються сценарії атак на лікарні.
У рамках ініціативи, що реалізовується та фінансується за підтримки ЮНІСЕФ, було розроблено систему реагування на надзвичайні ситуації, зокрема ракетно-дронові інциденти в закладах охорони здоров’я. Програма також передбачала оцінку готовності дитячих лікарень та перинатальних центрів до реагування на подібні загрози, а також розробку та проведення тренінгів для персоналу. До реалізації долучився Національний медичний університет імені О.О. Богомольця.
Наше завдання полягало саме в розробці методики, організації системи реагування на надзвичайні ситуації в закладах охорони здоров’я та підготовці працівників до ефективного реагування на ракетно-дронові інциденти. До нас, до створення таких систем реагування в медичних закладах щодо ракетно-дронової загрози, ніхто конкретно не займався. І це при тому, що ми вже п’ятий рік живемо у стані війни, і повітряна небезпека стала надзвичайно актуальною.
– розповідає директорка Навчально-наукового центру “Бізнес-школа НМУ імені О.О. Богомольця”, докторка медичних наук, професорка Тетяна Вежновець.
Ця робота має суто практичне значення і спрямована на захист життя та здоров’я людей. Професорка Вежновець згадала випадок після атаки на ОХМАТДИТ у Києві 8 липня 2024 року, коли маленьких пацієнтів вивели на вулицю під час загрози повторного удару.
Відтепер розроблено стандартні операційні процедури дій, що відповідають фазам розвитку надзвичайної ситуації. Під час їхньої розробки ретельно вивчався міжнародний досвід.
Системи реагування, що існують у світі, здебільшого стосуються природних катаклізмів або техногенних аварій, пов’язаних із масовим надходженням постраждалих до закладу. У нас ситуація зовсім інша: заклад сам може стати об’єктом, що зруйнований чи пошкоджений від ракетно-дронового удару. Проте загальний світовий підхід до реагування на надзвичайні ситуації однозначно застосовний і тут: у закладі охорони здоров’я повинна бути госпітальна команда швидкого реагування, яка, залежно від визначених за посадою ролей, буде готова в будь-який момент виконати свої функції.
– зазначає Вежновець.
На основі розробленої програми команда медуніверситету проводить тренінги для лікарів.
Ми почали цю діяльність у липні 2025 року – тоді ЮНІСЕФ та Національний медичний університет уклали угоду про співпрацю з реалізації цього проєкту.
– каже Вежновець.
До проєкту долучилися медичні заклади, де за сприяння ЮНІСЕФ облаштовувалися укриття. На першому етапі, що тривав з липня 2025 року по середину січня 2026 року, такі тренінги були проведені у чотирьох закладах: два на Чернігівщині (обласна дитяча лікарня та пологовий будинок), Центр реабілітації матері та дитини МОЗ України в Одесі, а також лікарня у Запоріжжі. Другий етап охоплює 5 лікарень, серед яких міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва у Дніпрі та Перинатальний центр Києва.
Саме в Перинатальному центрі Києва навчання відбулися нещодавно. Перед початком тренінгів центр відвідали для оцінки готовності до реагування на загрози та облаштування укриттів. Після підтвердження високого рівня готовності розпочалося навчання.
Від двох філій закладу (на Лобановського та Предславенській) було відібрано по 5 лікарів. З них надалі будуть сформовані госпітальні команди для швидкого реагування та координації дій усього персоналу.
Перший етап – базова готовність
Кожен медичний заклад має бути готовим до будь-яких викликів, зокрема до ракетно-дронових інцидентів. За словами Тетяни Вежновець, у лікарнях мають бути спеціальні набори для надання екстреної медичної допомоги, гуманітарні набори (теплі ковдри, вода для постраждалих), сухпайки, запаси ліків. Для перинатальних центрів до цього переліку додаються пелюшки та підгузки. Обов’язковим є наявність запасу технічної води.
Другий етап – підвищена готовність
Коли лунає повітряна тривога, заклад охорони здоров’я переходить у фазу підвищеної готовності — адже, на щастя, не завжди тривога закінчується інцидентом.
– пояснює Вежновець.
На цьому етапі команда швидкого реагування починає готуватися до можливих подій.
Усі знають, де знаходяться набори; у кожного є картка з прописаними діями на випадок небезпеки — цьому ми їх і навчали.
– каже професорка.
Відповідно до протоколу, всі, хто перебуває в лікарні, мають перейти в укриття. Існує окремий протокол дій для пацієнтів, яких важко транспортувати, або тих, хто перебуває на операції.
Вежновець додала, що в Перинатальному центрі столиці в укритті передбачені кювези для підтримки життєдіяльності новонароджених у складних випадках, а також пологова зала, де може відбутися пологи чи оперативне втручання просто в укритті.
Завдяки керівництву закладу це все добре підготовлено, і заклад може використовувати ці можливості саме в надзвичайних ситуаціях.
– додала вона.
Фаза три – інцидент
Наступна фаза – безпосередньо атака, інцидент.
Тоді активується план реагування: у всіх закладах охорони здоров’я, зокрема в Перинатальному центрі, згідно з чинними нормативними документами, існують плани реагування на надзвичайні ситуації, які передбачають створення комісії з реагування на надзвичайну ситуацію. Це стосується всіх закладів, віднесених до критичної інфраструктури.
– каже Вежновець.
Далі йдеться про подолання наслідків інциденту.
Ми показали їм, як створювати майданчик для сортування постраждалих – якщо не всі встигли спуститися або хтось не зміг спуститися через критичний стан, підключається ДСНС. Далі пояснили, як визначати, скільки пацієнтів було до інциденту, скільки в укритті, скільки не спустилося, кого потрібно знайти. Усе це перераховується, щоб нікого не втратити і своєчасно надати допомогу. Все це дуже важливо, адже це життя людей.
– наголосила Вежновець.
Ми пояснювали все на практичних кейсах — учасники програвали різні сценарії у формі гри, тренувалися, були захоплені процесом. І тут дуже багато залежить від керівництва закладу – зацікавленість керівника відіграє вагому роль. У нас був один заклад, який теж мав увійти до програми, але вони відмовилися від навчання. Дуже прикро.
– розповіла Вежновець.
Вона також зазначила, що у всіх закладах, де проводилося навчання, здійснюються повторні візити для моніторингу та додаткового навчання. До цього часу медики, які брали участь у тренінгу, мають розробити власні стандарти реагування, адаптовані до потреб конкретного закладу.
Ми не просто вчимо реагувати на те, що вже сталося, а ми навчаємо готовності до того, що може статися — і тоді пережити подію значно легше, ніж просто реагувати на неї постфактум. У цьому й полягає головна ідея всього процесу.
– каже Вежновець.
На основі розроблених стандартів було видано посібник, наразі готується його оновлене видання. Професор Вежновець висловила сподівання, що на основі цього посібника МОЗ та Центр громадського здоров’я розглянуть можливість створення офіційної, затвердженої на державному рівні, методички, яку зможе використовувати будь-який заклад – від найбільшого до найменшого пологового чи перинатального.
Людський фактор та що варто врахувати в майбутньому
Вежновець зауважила, що під час навчань лікарі відзначали небажання пацієнтів йти в укриття.
Ми наголошували: це не обговорюється, це обов’язкова функція. Якщо не спустити людей в укриття – подальші дії втрачають сенс. Під час інциденту буде складно і зібрати постраждалих, і оцінити, скільком людям потрібна допомога, і організувати все це.
– каже професорка.
Вона відзначила, що у лікарнях все частіше з’являються укриття, якими дійсно користуються, що, зважаючи на ворожі атаки, може зберегти життя та здоров’я.
З іншого боку, наприклад, у Запоріжжі – за словами колег, які нещодавно їздили туди з повторним моніторингом, – тривога звучить майже безперервно. Виходить, що вся діяльність закладу мала б здійснюватися в укритті. Якщо дивитися на безпеку лікарень у перспективі, їх варто заглиблювати в землю. Наприклад, в Ізраїлі вся критична допомога – реанімація, відділення інтенсивної терапії, операційні – розташована на нижніх поверхах (мінус перший, мінус другий, мінус третій), в укритті, під землею, а ходячі пацієнти займають надземну частину будівлі й можуть спуститися за потреби.
– каже Вежновець.
Доки ж таких змін не сталося, навчатися реагувати на загрозу мають усі – і лікарі, і пацієнти.
Порада від Українські факти: Розробка та впровадження спеціалізованих тренінгів для медичних закладів з реагування на ракетно-дронові інциденти є критично важливим кроком для забезпечення безпеки пацієнтів та персоналу в умовах війни.
Подробиці можна знайти на сайті: unn.ua