Законопроєкт №15530 може дозволити військовозобов’язаним отримати відстрочку від мобілізації на підставі судового рішення про проживання дитини з ними. Документ було зареєстровано 20 серпня 2026 року і передано на розгляд до профільного комітету.
У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт №15530, який потенційно може спростити процес отримання відстрочки від мобілізації для деяких військовозобов’язаних батьків. Йдеться про випадки, коли рішенням суду вже встановлено, що дитина повинна проживати разом із батьком чи матір’ю, які є військовозобов’язаними.
Наразі такого судового рішення недостатньо для оформлення відстрочки. Чинне законодавство вимагає додаткового підтвердження інших обставин, зокрема факту самостійного виховання та утримання дитини, як повідомляє УНН з посиланням на дані Верховної Ради.
Законопроєкт №15530 був внесений до парламенту 20 серпня 2026 року. Його автором є народний депутат Олексій Гончаренко. Станом на 26 серпня документ перебуває на розгляді в Комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Що пропонує змінити Олексій Гончаренко
Автор законопроєкту пропонує внести зміни до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, яка визначає категорії громадян, що не підлягають призову під час мобілізації.
На даний момент право на відстрочку мають, зокрема, жінки та чоловіки, які виховують дитину віком до 18 років і фактично є єдиним, хто її утримує. Це стосується ситуацій, коли другий з батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісти зниклим, оголошений померлим або перебуває у місцях позбавлення волі.
Окремо закон передбачає право на відстрочку для особи, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду. Саме цю норму пан Гончаренко прагне розширити.
Він пропонує додати як додаткову підставу для відстрочки наявність рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини саме з військовозобов’язаним. У такому разі, якщо суд раніше встановив, що дитина має проживати з батьком чи матір’ю, яка є військовозобов’язаною, це рішення може стати самостійною підставою для отримання відстрочки. Ця можливість наразі відсутня в чинному законодавстві.
Чому рішення про проживання дитини недостатньо для відстрочки
Основна складність полягає в тому, що з юридичної точки зору “визначення місця проживання дитини” та “самостійне виховання й утримання дитини” є різними поняттями. Наприклад, після розлучення суд може ухвалити рішення про постійне проживання дитини з батьком. Однак це не означає, що мати автоматично втрачає батьківські права або припиняє брати участь у житті дитини. Вона може продовжувати сплачувати аліменти, спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, лікуванні чи навчанні.
Отже, сам факт проживання дитини з одним із батьків не скасовує юридичних обов’язків іншого з батьків. Тому рішення суду про місце проживання дитини не прирівнюється автоматично до рішення про самостійне виховання та утримання.
Це створює ситуації, коли дитина фактично проживає з одним із батьків роками, і саме він вирішує більшість повсякденних питань, проте для отримання відстрочки цього виявляється недостатньо.
Позиція Верховного Суду
Питання розмежування цих понять вже розглядалося у судовій практиці.
У постанові від 4 серпня 2026 року у справі №725/9343/25 Верховний Суд розглядав обставини, коли чоловік намагався встановити факт самостійного виховання та утримання дитини. Суд наголосив, що проживання дитини з одним із батьків та окреме проживання батьків саме по собі не доводить повної відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини.
Таким чином, для встановлення факту самостійного виховання необхідно оцінювати реальну участь другого з батьків у житті дитини, а не лише її адресу проживання. Саме ця юридична різниця є принциповою для оформлення відстрочки.
Законопроєкт №15530 пропонує змінити підхід: рішення суду про проживання малолітньої дитини з військовозобов’язаним має стати окремою та достатньою підставою для відстрочки, без необхідності додатково встановлювати факт самостійного виховання.
Кого стосуватиметься нова норма
У тексті законопроєкту автор використовує термін “малолітня дитина”. Згідно з українським законодавством, малолітньою вважається дитина, яка не досягла 14 років. Діти віком від 14 до 18 років мають статус неповнолітніх. Отже, у нинішній редакції законопроєкту нова підстава поширюватиметься на військовозобов’язаних, з якими за рішенням суду проживають діти віком до 14 років.
Це важливе уточнення, оскільки чинна стаття 23 для деяких сімейних підстав використовує ширшу вікову межу — до 18 років. Якщо законопроєкт проходитиме розгляд у парламенті, ця різниця може стати предметом дискусії та поправок.
Чи потрібне позбавлення батьківських прав іншого з батьків
Наразі в тексті законопроєкту, розміщеному на офіційному порталі ВРУ, такої умови немає. Документ не вимагає, щоб другий з батьків був позбавлений батьківських прав, визнаний безвісти зниклим або взагалі не брав участі у вихованні. Також законопроєкт прямо не вимагає розлучення батьків.
Ключовою умовою є наявність рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини саме з військовозобов’язаним. В результаті, право на відстрочку потенційно може виникнути навіть тоді, коли другий з батьків продовжує підтримувати дитину, сплачує аліменти та бере участь у вихованні, але суд визначив постійне місце проживання дитини з військовозобов’язаним. Це одна з принципових відмінностей законопроєкту від чинної моделі.
Причини появи такої ініціативи
Одним із приводів для публічної дискусії щодо чинних правил стала резонансна історія у Кривому Розі, де влітку 2026 року мобілізували батька п’ятирічної дитини. Чоловік стверджував, що сам виховує доньку і має рішення суду про місце її проживання.
Натомість у територіальному центрі комплектування пояснили, що надані документи не підтверджували саме факт самостійного виховання та утримання дитини у значенні, передбаченому законодавством для надання відстрочки. Тобто, наявність судового рішення про місце проживання дитини не була визнана достатньою підставою.
Після втручання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, чоловіка було звільнено для оформлення необхідних документів.
Що зміниться для чоловіків, якщо законопроєкт ухвалять
Якщо Верховна Рада підтримає законопроєкт у запропонованій редакції, процедура підтвердження права на відстрочку для деяких військовозобов’язаних може суттєво спроститися.
Зокрема, особа, яка вже має рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із нею, не потребуватиме окремого судового процесу для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини виключно для оформлення відстрочки.
Водночас, після внесення змін до закону, може виникнути необхідність скоригувати й підзаконні акти, що регламентують процедуру оформлення відстрочок та перелік підтвердних документів. Це стосується, зокрема, постанови Кабінету Міністрів №560, яка регулює порядок проведення призову під час мобілізації та оформлення права на відстрочку.
Таким чином, навіть після потенційного ухвалення законопроєкту, практичний механізм застосування нової норми може потребувати додаткового врегулювання на урядовому рівні.
Поточний етап розгляду законопроєкту
Станом на 26 серпня 2026 року законопроєкт №15530 перебуває на початковому етапі розгляду у Верховній Раді. Документ було зареєстровано 20 серпня і передано на опрацювання до профільного Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Перед тим, як набути чинності, законопроєкт має пройти розгляд у парламенті та отримати необхідну кількість голосів народних депутатів. Його текст у процесі розгляду також може бути змінено.
Нагадаємо
Раніше ми повідомляли про реєстрацію у Верховній Раді законопроєкту, спрямованого на вирішення проблеми зі студентськими відстрочками від мобілізації. Йдеться про випадки, коли особу відрахували з університету до завершення навчання, диплом вона не отримала, а згодом вирішила продовжити здобувати освітній рівень.
Порада від Українські факти: Новий законопроєкт №15530 може спростити отримання відстрочки від мобілізації для батьків-одинаків, якщо суд вже визначив місце проживання дитини з ними, що є значним кроком до більш справедливого врахування сімейних обставин.
Джерело новини: unn.ua