Майбутня узагальнююча податкова консультація (УПК) Міністерства фінансів щодо оподаткування лізингових платежів на користь нерезидентів може стати вагомим аргументом у вже наявних спорах навколо авіалізингу. Хоча вона не звільнятиме бізнес від відповідальності за минулі періоди автоматично, проте може підтвердити неоднозначність трактування податкової норми.
Олена Кузнечікова, експертка з податкового планування, у коментарі УНН пояснила, що таке податкове роз’яснення від Мінфіну і чи є воно обов’язковим до виконання.
Чи можна посилатися на нову УПК у старому спорі
За словами Кузнечікової, до узагальнюючої податкової консультації не застосовується класичний принцип про відсутність зворотної дії нормативно-правового акта. Це пов’язано з тим, що УПК Мінфіну сама по собі не є нормативно-правовим актом і не встановлює нових правил оподаткування, а лише роз’яснює, як слід застосовувати вже наявні норми.
Формально-юридично правило “акт не має зворотної дії в часі” до УПК не застосовується – саме тому, що вона не є нормативно-правовим актом і не встановлює нових правил. Вона тлумачить норму, яка діяла й раніше. Отже, посилатися на неї в спорі за 2019 рік ніхто не заважає, і суди такі посилання приймають.
– пояснила експертка.
Таким чином, якщо Мінфін затвердить роз’яснення щодо певного спірного питання, платники податків зможуть використовувати його позицію не лише у майбутніх операціях, а й як аргумент у вже наявних спорах.
Кузнечікова зазначила, що узагальнююча податкова консультація автоматично не звільняє платника податків від відповідальності за операції, здійснені до її появи. Однак Податковий кодекс передбачає звільнення від фінансової відповідальності особи, яка діяла відповідно до узагальнюючої податкової консультації.
Тому для старих спорів прямий захисний механізм УПК є дещо обмеженим.
УПК як офіційне підтвердження неоднозначності законодавства
Водночас, за словами експертки, для вже наявних спорів може бути значно важливішим сам факт того, що Міністерству фінансів довелося видавати узагальнюючу консультацію. Це підтверджує існуючу неоднозначність застосування окремих норм податкового законодавства. Тобто ухвалення УПК може стати додатковим аргументом на користь того, що відповідна податкова норма справді допускала різні трактування.
Це має значення з огляду на закріплену Податковим кодексом презумпцію правомірності рішень платника податків.
Мінфін видає УПК, зокрема, за наявності обставин, що свідчать про неоднозначність норми. Тобто держава власним наказом офіційно засвідчила: норма неоднозначна. А це прямий міст до пп. 4.1.4 та п. 56.21 ПКУ — презумпції правомірності рішень платника при множинному трактуванні. Іноді УПК корисніша як доказ туману, ніж як джерело світла.
– зазначила Кузнечікова.
Саме цей аспект може мати принципове значення для спорів, які виникли ще до затвердження консультації. Адже платник може посилатися не лише на конкретне тлумачення Мінфіну, а й на те, що необхідність такого роз’яснення підтверджує відсутність однозначного підходу держави до застосування відповідної норми.
Що це може означати для спорів навколо авіалізингу
Це питання набуває особливого значення на тлі дискусії щодо оподаткування операцій з лізингу повітряних суден. Починаючи з 2024 року, Бюро економічної безпеки вирішило трактувати авіалізинг як роялті. За версією слідства, відповідні виплати нерезидентам мали оподатковуватися як роялті, зокрема із застосуванням 15-відсоткової ставки податку на доходи нерезидента.
У зв’язку з цим БЕБ відкрило кримінальні провадження щодо щонайменше 5 авіаперевізників, зокрема щодо МАУ, “Авіакомпанія Константа”, “Роза Вітрів”, Н3Operations та “Скайлайн експрес”. За даними УНН, у аналогічній справі також може фігурувати ще одна авіакомпанія – “Урга”.
Кримінальні провадження були відкриті попри те, що майже всі авіаперевізники успішно пройшли податкові перевірки, і зауваження податківців, які стосувались лізингу, були лише до однієї компанії.
Представники авіагалузі наполягають, що проблема виникла через неоднозначне трактування норм законодавства і потребує формування єдиного державного підходу.
У Міністерстві фінансів у відповідь на запит УНН повідомили, що оподаткування операцій із лізингу повітряних суден здійснюється відповідно до Податкового кодексу та міжнародних договорів України. При цьому Податковий кодекс України не передбачає можливості оподаткування авіалізингу як роялті. Тому підхід Бюро до трактування авіалізингу без зміни податкового законодавства називають тиском, який може знищити цілу галузь пасажирських та транспортних перевезень. Адже, за даними Державного реєстру цивільних повітряних суден України, 86% авіапарку українських компаній взяті в оренду.
Саме тому питання авіалізингу було винесене на розгляд податкового комітету Громадської ради при Міністерстві фінансів. За результатами першого засідання вирішено ініціювати створення при Мінфіні робочої групи, яка має напрацювати проєкт узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування лізингових платежів на користь нерезидентів.
Коли Мінфін зрештою затвердить УПК, її значення може виходити далеко за межі майбутніх лізингових операцій. Вона потенційно стане додатковим важливим аргументом у вже наявних спорах, що виникли через різне трактування природи платежів за користування повітряними суднами.
Особливо важливим буде підтвердження того, що питання потребувало окремого узагальнюючого роз’яснення Мінфіну. Адже якщо держава була змушена напрацювати єдиний підхід через неоднозначність практики, це ставить питання, наскільки обґрунтованим є притягнення бізнесу до відповідальності за застосування одного з можливих трактувань у період, коли такого єдиного підходу ще не існувало.
Порада від Українські факти: Узагальнююча податкова консультація Мінфіну щодо авіалізингу може стати важливим доказом неоднозначності законодавства, що допоможе бізнесу у спорах за минулі періоди, підтверджуючи відсутність єдиного державного підходу до оподаткування.
За матеріалами: unn.ua