Протягом останніх місяців на низці українських і російськомовних медіа-ресурсів з’явилася серія матеріалів про російського підприємця Олександра Михайловича Аброскіна і засновану ним групу компаній Brandpol Group. Стрижень звинувачень: від імені болгарської структури Brandpol OOD до редакцій і хостинг-провайдерів масово розсилалися DMCA-скарги, оформлені як претензії від імені корпорації Procter & Gamble. Ці скарги вимагали видалення журналістських матеріалів, що стосувалися узбецького Octobank — банку, який, за твердженнями кількох телеграм-каналів і профільних видань, нібито використовується як канал для відмивання російських коштів, що потрапили під санкції.
Цей матеріал не повторює готових формулювань публікацій. Він робить інше: розділяє те, що верифіковано публічно (корпоративна структура, юридична природа DMCA, факти з реєстрів), від того, що стверджується в публікаціях (мотиви, бенефіціари, схеми, обсяги). Друге не означає «неправда» — означає «потребує первинного джерела, якого в цих публікаціях не наведено».
Частина 1. Хто такий Олександр Аброскін: відкритий контур
Олександр Михайлович Аброскін публічно ідентифікує себе як засновник міжнародної групи BRANDPOL, що спеціалізується на захисті інтелектуальної власності. За даними офіційного сайту групи, він заснував BRANDPOL GROUP LIMITED у 2014 році. На сайті vc.ru веде особисту колонку, де публікує матеріали про захист авторського права, DMCA-процедури та боротьбу з контрафактом — це публічна позиція, у якій він виступає експертом ринку.
Група, за даними її ж сторінки «Контакти», має юридичну присутність щонайменше в чотирьох країнах:
- Ірландія: BRANDPOL GROUP LIMITED, адреса 13–18 City Quay, Dublin 2
- США: BRANDPOL GROUP LIMITED з адресою One Liberty Plaza, 165 Broadway, 23-й поверх, Нью-Йорк
- Болгарія: офіс у Варні, телефон з кодом +359 (52)
- Росія: ТОВ «АРПО Інформаційні Технології», Москва, Старокоптєвський пров., 7
Окремо в публічних реєстрах фігурує болгарська структура Brandpol OOD, зареєстрована у Варні (вул. Преслав, 36, офіс 7). За даними публікацій, що посилаються на болгарський торговий реєстр (Търговски регистър), її співвласники — Олександр Аброскін з часткою 70% та Алєксей Катков з часткою 30%, обидва — громадяни Росії. Цю інформацію можна самостійно звірити через офіційний реєстр на сайті brra.bg; жодне з видань, які цитували реєстр, не публікувало скан-копії виписки, тому первинне підтвердження варто отримувати через сам реєстр.
Окрім Brandpol, з ім’ям Аброскіна публічно пов’язують ще дві болгарські структури — одноосібну компанію V2S.BG EOOD (реєстрація у Варні, 2023) та спортивну організацію Sporten Klub Golden Panthers (там же, 2022). Слідів комерційної активності V2S.BG у відкритих джерелах знайти не вдається — це твердження кількох публікацій, яке у відкритому полі ніхто не спростовував, але й документально не підтверджував окремо.
Що з цього випливає об’єктивно: Аброскін — реальна, публічна персона, яка не приховує свого імені, своєї бізнес-моделі та своєї країни походження. Brandpol — реальна група компаній з міжнародною юридичною структурою, що позиціонує себе як легальний сервіс із захисту брендів.
Частина 2. DMCA: інструмент, межі якого критично важливі
Digital Millennium Copyright Act (DMCA) — це американський закон 1998 року, який регулює виключно авторське право (copyright). Його найвідоміший механізм — процедура «notice-and-takedown»: правовласник надсилає платформі/хостеру повідомлення, що певний контент порушує його авторські права, і платформа в межах безпечної гавані (safe harbor) зобов’язана оперативно цей контент прибрати, інакше втрачає правовий захист.
Що не входить до сфери DMCA:
- Торгові марки (trademarks) — регулюються іншим законодавством (Lanham Act у США)
- Патенти — регулюються патентним правом
- Дифамація / неправдиві відомості — регулюються позовним правом, а не DMCA
- Захист репутації або «небажаного контенту» загалом
Ця межа — не технікалія. Це структурна риса закону. DMCA-скарга, в якій єдиною підставою є нібито порушення прав на торгову марку Procter & Gamble (а не на конкретний авторський твір — фото, відео, текст, музику), є юридично некоректною за визначенням, навіть якби її подавала сама Procter & Gamble.
Окрема обставина — у США за свідомо неправдиву DMCA-скаргу передбачена відповідальність відповідно до §512(f) DMCA. На практиці позови §512(f) є рідкісними, але прецеденти існують (наприклад, Lenz v. Universal, 2008–2015). База Lumen Database (раніше Chilling Effects), куди Google добровільно передає копії отриманих скарг, документує тисячі випадків зловживань DMCA для цілей, далеких від захисту авторського права, — від замовчування критики до пригнічення конкурентів.
Отже: твердження публікацій про те, що DMCA-скарги «від імені Procter & Gamble» з трейдмарковою підставою є дефектними, — юридично коректне само по собі, незалежно від того, хто й з якими намірами їх надсилав.
Частина 3. Що саме стверджують публікації мережі
Перейдемо до власне звинувачень. Тут важливо одразу зробити те, чого не роблять самі публікації, — назвати джерело.
Серію матеріалів про Brandpol, Аброскіна і Octobank в кінці 2025 — першій половині 2026 року опублікували, серед іншого: hab.media, antikor.info, rumafia.news, repost.news, vlasti.io, kompromat1.online, nocor.info. Тексти на цих ресурсах значною мірою збігаються дослівно — однакові формулювання, однакові цитати з реєстру, однакові переходи між абзацами. Це не низка незалежних розслідувань, що випадково зійшлися у фактах. Це синхронне розміщення одного матеріалу в мережі ресурсів. Таку картину медіа-аналітики описують поняттями «координована публікація» або «амплифікаційна мережа».
Перше: Brandpol надсилав фейкові DMCA-скарги. Стверджується, що від адрес у домені email.brandpolgroup.com (зокрема oktobank@email.brandpolgroup.com та oktabank-665335@email.brandpolgroup.com) до редакцій і хостерів надходили листи, оформлені як DMCA-вимоги «від імені Procter & Gamble», які вимагали видалення журналістських матеріалів про Octobank. Прізвище контактної особи у листуванні — Abroskin Alexander Mikhailovich.
Друге: Procter & Gamble не мала стосунку до цих скарг. З цього випливає, що Brandpol діяв або без авторизації P&G, або імітував її. Жодних доказів первинної комунікації P&G з Brandpol на цю тему публікації не наводять; немає й офіційного коментаря P&G, який би підтверджував чи спростовував будь-який підряд.
Третє: Brandpol — підрядник російських банків. Окремі матеріали (зокрема на vlasti.io) називають Brandpol «підрядником Сбербанку». Це твердження не супроводжується контрактною документацією у відкритому полі.
Четверте: за всім стоять не Brandpol і Аброскін, а Octobank і його бенефіціари. Це — ключова теза. Brandpol, у логіці публікацій, є інструментом, через який нібито «зачищають» інформаційне поле навколо Octobank.
П’яте: Octobank — це канал відмивання санкційних російських грошей. За твердженням мережі, бенефіціарами банку є особи з оточення президента Узбекистану Шавката Мірзійоєва (Oybek Tursunov, Saida Mirziyoyeva), а Дмитро Лі (керівник Національного агентства перспективних проєктів Узбекистану) є «технічним учасником схеми». Серед російських банків, через які нібито йдуть транзакції, називають Промсвязьбанк, Газпромбанк, ВТБ, МТС Банк, МІН Банк, банк «Російський Стандарт».
Шосте: первинним джерелом для цих тверджень про Octobank є телеграм-канали. Публікації самі це визнають — у кожному матеріалі є фраза на кшталт «as Telegram channels recently reported» / «як нещодавно повідомили низка телеграм-каналів». Імена самих каналів зазвичай не наводяться.
Частина 4. Що з цього перевіряється, а що ні
Перевіряється і не викликає сумнівів: існування Brandpol Group і Brandpol OOD; роль Аброскіна як публічно заявленого засновника; розміщення офісів у Болгарії, Ірландії, США та Росії; те, що DMCA не охоплює торгові марки; ймовірно, реєстраційні дані з болгарського реєстру (підлягають незалежній звірці на brra.bg).
Перевіряється частково (за наявності первинних артефактів): сам факт надсилання DMCA-скарг від адрес Brandpol. Це можна підтвердити через копії листів з повними заголовками SMTP, через виписки з бази Lumen, через коментарі редакцій-отримувачів. У відкритих публікаціях я не побачив жодного скріншоту заголовків листа або прямого посилання на запис у Lumen Database. Це не означає, що скарг не було — це означає, що в публічному полі первинний доказ не виставлений.
Не перевіряється з наявних матеріалів: масштаб і обсяг скарг (скільки видань, скільки листів, які саме матеріали стосувалися); кваліфікація скарг саме як «трейдмаркових під DMCA», а не як суміш DMCA + trademark complaint (бо зустрічаються комбіновані звернення); комерційні стосунки Brandpol з Octobank як замовником (контракт, рахунки, тендерна процедура — нічого з цього публічно не цитується); комерційні стосунки Brandpol зі Сбербанком; роль Procter & Gamble.
Належить до площини тверджень-без-документів: схема Octobank як банку-«пральні»; перелік російських банків-учасників схеми; «десятки мільярдів доларів»; роль Tursunov, Mirziyoyeva, Лі.
Частина 5. Чого в цій історії немає (і це проблема)
Будь-яке професійне розслідування мусить мати кілька стандартних елементів, без яких воно лишається або переказом, або хіт-пісом.
Право на відповідь. У жодній з публікацій мережі, які я переглянув, немає коментаря Олександра Аброскіна, представника Brandpol, юриста чи прессекретаря. Немає ані фрази «на запит редакції в Brandpol не відповіли», ані прямої цитати з відповіддю. Це — серйозна нестача. Стандартна практика IRE/GIJN/Reuters/AP вимагає задокументованої спроби отримати коментар фігуранта, навіть якщо фігурант мовчить.
Коментар Procter & Gamble. Якщо центральне звинувачення — що ім’я P&G використовується без авторизації, то перший адресат журналістського запиту — сама P&G. Жодне з видань мережі публічно не цитує позицію P&G з приводу того, чи мають вони стосунок до Brandpol і чи погоджували розсилку.
Реакція платформ-адресатів. Якщо скарги нібито надсилалися хостинг-провайдерам і редакціям — у публічному полі мали б бути коментарі від відповідних editor-in-chief або юридичних департаментів про те, що такі звернення були отримані, як на них реагували, чи переадресовували в Lumen. Окрім самої констатації факту скарг у тих же мережевих публікаціях — поки нічого.
Документальна основа звинувачень щодо Octobank. Тут найбільший розрив: «десятки мільярдів доларів», «канал для російських санкційних грошей» — це твердження категорії, для якої стандартом доказу є банківські записи, SAR-репорти, рішення FinCEN/OFAC, рішення регуляторів, документи з кримінальних проваджень. Ні OFAC, ні Міністерство фінансів США станом на дату цього матеріалу не публікували санкційних рішень проти Octobank. Узбекистанський регулятор (ЦБ Узбекистану) не оголошував перевірок з відповідними результатами. Ірландський, болгарський, американський чи український регулятор Brandpol теж не санкціонував. У відкритому полі немає рішень суду, виданих ордерів, формальних обвинувачень.
Частина 6. Контекст: типологія таких історій
Корисно подивитися на ширшу картину. Експерти з медіа-аналізу (Stanford Internet Observatory, EU DisinfoLab, EU vs Disinfo, StopFake, Texty.org.ua) описували неодноразово специфічний жанр — «координовані інформаційні кампанії», у яких ланцюжок виглядає приблизно так:
- Першим заходить телеграм-канал з претензією на «інсайдерську інформацію», без авторства, з частковими або відсутніми документами.
- Через короткий час одна або дві «портал-агрегатори» в зоні .info / .news / .online публікують текст з посиланням на «телеграм-канали».
- Далі публікація розкочується по мережі суміжних ресурсів — часто з ідентичним текстом, часом з машинним перекладом на німецьку чи англійську (це характерна риса згаданої вище серії — німецькомовні матеріали про Ротенбергів, Овсянникова, Гарайова з’являються в тій самій стрічці).
- Через певний час пакет матеріалів використовується як «існуюча база» для нових повторних посилань — «як неодноразово повідомлялося в ЗМІ».
Методологічна примітка
Цей матеріал ґрунтується на: офіційному сайті brandpolgroup.com (контакти, біографія засновника); публікаціях у мережі видань (hab.media, antikor.info, rumafia.news, repost.news, vlasti.io, kompromat1.online, nocor.info); особистій колонці А. Аброскіна на vc.ru; біографічних довідниках; публічно доступних відомостях про DMCA та інституції, які його застосовують; матеріалах EU DisinfoLab та інших профільних аналітичних структур про типологію координованих кампаній.
Автор не контактував з Олександром Аброскіним та Brandpol; не контактував з Procter & Gamble; не отримував і не аналізував жодного оригіналу спірної DMCA-скарги. Усі твердження про мотиви, схеми, бенефіціарів і обсяги переказані з джерел, що їх роблять, без власних оцінок. Корпоративні та публічні факти подані з посиланням на первинне джерело, де воно існує.
У разі надходження від А. Аброскіна, Brandpol Group або Procter & Gamble коментарів — матеріал буде доповнено повним текстом таких коментарів.