Україна розробляє власну балістичну програму. Хоча головною метою є ефективна протидія агресору, поява таких технологій ставить нашу державу в один ряд із небагатьма країнами, що володіють балістичними ракетами.
Розробка балістичної ракети – це надзвичайно складне технологічне завдання. Навіть балістичні ракети тактичного рівня є не у всіх країнах. Детальніше про те, які держави мають власні балістичні ракети, читайте в матеріалі УНН.
Україна активно працює над створенням власної балістичної зброї. Це має принципове значення у війні з Росією, адже балістичні цілі є одними з найскладніших для перехоплення. Такі ракети здатні нести потужний боєзаряд, що дозволяє уражати важливі об’єкти на території ворога.
Крім того, поява української балістики додає престижу та гордості, адже Україна приєднається до обмеженого кола країн, які володіють подібними технологіями.
Більшість країн витрачали десятиліття на реалізацію власних балістичних програм, тоді як Україна змушена досягати успіху за надзвичайно короткий термін.
Українська балістична програма
У липні Міністерство оборони повідомило про успішні випробування балістичної зброї, зокрема оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК) “Сапсан” від Конструкторського бюро “Південне”. Власну балістичну програму реалізує і компанія Fire Point, яка має у своєму арсеналі дві ракети: FP-7 та FP-9. Перша здатна долати відстань до 200 км, а друга – до 855 км.
Ракета FP-7 за дальністю польоту може конкурувати з американськими ATACMS. Такі тактичні балістичні ракети є надзвичайно важливими для українських військових, адже дозволяють уражати склади та місця скупчення ворога в тилу на відстані до 200 км.
За інформацією Fire Point, ракета пройшла близько 15 випробувальних запусків і наразі перебуває на етапі сертифікації в Міністерстві оборони України. Щодо FP-9, то це ракета малої дальності, але здатність долати понад 800 км відкриває можливість досягнення Москви.
Міжконтинентальні ракети
Лише невелика кількість країн у світі володіє технологічними можливостями для створення та експлуатації міжконтинентальних балістичних ракет (МБР). До цієї групи входять переважно ядерні держави, оскільки саме МБР стали головними носіями ядерної зброї.
До цього класу належать ракети з дальністю понад 5500 кілометрів.
На озброєнні армії США стоять міжконтинентальні балістичні ракети наземного базування “Minuteman III” (середня дальність польоту – до 13 тисяч кілометрів, залежно від навантаження) та ракети “Trident II”, розміщені на підводних човнах (до 12 тисяч км). Експерти оцінюють загальний арсенал ракет обох типів приблизно в 600 одиниць.
Запаси МБР Росії оцінюються приблизно в 500 одиниць. Переважно це нові ракети “Ярс” (потенційна дальність до 12 тисяч км) наземного базування, а також “Булава” та “Синева” морського базування. Щодо ракети “Орешник”, то за класифікацією дальності польоту, вона належить до балістичних ракет середньої дальності.
Китай має на озброєнні серію ракет “Дунфен” (“Східний вітер”). Принаймні дві з них – DF-31 та DF-41 – належать до класу міжконтинентальних. За різними оцінками, дальність їхнього польоту може сягати до 15 тисяч кілометрів.
Франція має МБР виключно на підводних човнах. Французька ракета M51 має потенційну дальність польоту до 10 тисяч км.
Деякі країни, як-от Ізраїль, не афішують наявність МБР, але, за неофіційними даними, ракета Jericho III здатна подолати понад 6 тисяч км. Суперечлива інформація існує щодо Індії: ракета Агні-V, за різними оцінками, має дальність від 5 до 8 тисяч км.
Найбільш закритою є інформація щодо Північної Кореї, але передбачається, що у сімействі ракет Hwasong є щонайменше одна ракета цього класу.
Хто має ракети меншої дальності
Балістичні ракети меншої дальності мають дещо більшу кількість країн.
Йдеться про тактичні балістичні ракети (дальність до 300 км), балістичні ракети малої дальності (від 300 до 1000 км) та балістичні ракети середньої дальності (від 1000 до 5500 км).
Китайські ракети “Дунфен” включають зразки, що працюють на тактичних відстанях, а також ракети середньої дальності. Цікаво, що Китай постачав балістичні ракети Туреччині. Комплекси Yıldırım були розроблені на базі китайської ракети B-611, а пізніше, у кооперації з Китаєм, з’явився комплекс Bora. Сьогодні Туреччина вже має власні розробки, такі як Tayfun Block-2 із заявленою дальністю польоту до 800 км.
Армія США має на озброєнні ATACMS (300 км, з модернізаціями до 450 км) та PrSM (дальність 500 км).
Дію російських балістичних ракет Україна відчуває практично щоночі. Це “Іскандер-М” з дальністю польоту до 500 км, а також згадані комплекси “Ярс” та “Булава”, здатні запускати ракети різної дальності.
Якщо говорити про ракети з дальністю польоту до 5500 км, то власне виробництво такої балістики мають також Іран, Індія, Північна Корея та Пакистан.
Порада від Українські факти: Розвиток власної балістичної програми є стратегічно важливим для України, посилюючи її обороноздатність та міжнародний престиж, адже це дозволяє ефективніше протидіяти ворогу та входить до клубу передових держав у цій галузі.
Джерело новини: unn.ua