Read in English Поширити
Країни Центральної Азії за підтримки Всесвітнього банку запускають проєкт зі створення єдиного енергетичного простору, який має переформатувати регіональний ринок електроенергії. Проте Росія втрачає позиції ключового гравця на місцевому енергетичному ринку.
Головні тези:
- Проєкт REMIT спрямований на зміну регіонального ринку електроенергії в Центральній Азії шляхом інтеграції гідроенергетичних та сонячних та вітрових електростанцій.
- Росія втрачає свою позицію ключового гравця на енергетичному ринку Центральної Азії через конфлікт з Україною, санкції та технологічні відставання.
Росія втрачає позиції на енергетичному ринку Центральної Азії
Програма REMIT розрахована на 10 років і передбачає інтеграцію гідроенергетичних потужностей Киргизстану та Таджикистану з тепловою генерацією Казахстану, Туркменістану та Узбекистану, а також із сонячними й вітровими електростанціями за принципом енергетичної синергії.
Як зауважили у Служіб зовнішньої розвідки України, загальна вартість системи перевищує 1 млрд дол, із яких 143 млн дол уже профінансовані.
Ще донедавна Росія вважалася одним із ключових гравців енергетичного ринку Центральної Азії та претендувала на роль координатора інтеграційних процесів. Під її патронатом Євразійський економічний союз просував ідею створення спільного енергетичного центру в регіоні.
Поширити
Однак війна Росії проти України, міжнародні санкції та брак сучасних технологій у головних бенефіціарів ЄАЕС – Росії та Білорусі – фактично зірвали виконання цих планів.
Так, старт робіт, запланований на 2025 рік, був відкладений щонайменше до 2027 року.
Своєю чергою міністр енергетики та інфраструктури Євразійської економічної комісії Арзибек Кожошєв визнав, що навіть 2030 рік може стати лише орієнтовною датою початку роботи проєкту.
За його словами, перспективи самого російсько-євразійського енергоцентру залишаються невизначеними через відсутність вільного ринку газу в Росії та суттєві розбіжності в регуляторних підходах між країнами-учасницями.
На цьому тлі ініціатива REMIT є більш прагматичною та інституційно забезпеченою. За оцінками Всесвітнього банку, сукупний економічний ефект від її втілення до 2050 року може сягнути 15 млрд дол., що робить проєкт одним із наймасштабніших інфраструктурних зрушень у Центральній Азії за останні десятиліття.