Синьо-жовтий прапор пройшов шлях від середньовічної геральдики до державного символу України. Його офіційні пропорції — 2:3.
Щороку 23 серпня в Україні відзначають День Державного Прапора. Синьо-жовтий стяг — це один із трьох головних державних символів України, поряд із Державним Гербом та Державним Гімном. Сьогодні він асоціюється у всього світу з українською державністю, боротьбою за незалежність, спротивом російській агресії та міжнародною підтримкою України.
Водночас історія синього та жовтого кольорів на українських землях почалася задовго до проголошення незалежності у 1991 році. Їх використовували в геральдиці ще в середньовіччі, у XIX столітті вони стали символами українського національного руху, а під час Української революції 1917–1921 років остаточно утвердилися як кольори української державності.
Як це сталося, що потрібно знати про український стяг та чим він може здивувати, розповідає УНН.
Історія державного прапора України
Синій і жовтий кольори мають глибоке коріння в українській геральдиці. Найвідоміший приклад — герб Галицько-Волинської держави та пізнішої Руської землі, на якому зображували золотого лева на синьому тлі. Подібну кольорову гаму використовували і в символіці міст та земель, що входять до складу сучасної України. Зокрема, синій та золотий кольори простежувалися у клейнодах Львова і Галичини.
Однак середньовічні знамена не можна безпосередньо ототожнювати із сучасним українським державним прапором. Тоді прапори переважно були пов’язані з певними князями, містами, землями або військовими підрозділами. Національними синій і жовтий кольори стали значно пізніше — у XIX столітті, коли в Європі активно формувалися національні рухи.
Походження українського прапора
Важливим етапом в історії українського прапора стала революція 1848 року в Австрійській імперії, відома як “Весна народів”. У Львові тоді утворили Головну Руську Раду — першу українську політичну організацію в Галичині. Саме вона почала використовувати синьо-жовті кольори як національні.
У червні 1848 року синьо-жовтий прапор з’явився над львівською Ратушею. Цей період історики часто називають одним із ключових моментів формування сучасної української національної символіки.
У другій половині XIX століття синьо-жовті прапори дедалі частіше використовували українські культурні, спортивні, просвітницькі та громадські організації у Галичині й на Буковині. Вони з’являлися під час народних свят, ювілеїв українських діячів, студентських заходів, спортивних змагань та інших масових зібрань. Поступово синій і жовтий перестали бути лише регіональними геральдичними кольорами та почали сприйматися як символи всього українського національного руху.
Прапор України до 1917 року
На українських землях, що входили до складу Російської імперії, розвиток національної символіки був складнішим. Український культурний і політичний рух тривалий час перебував під обмеженнями, тому синьо-жовті прапори тут не могли використовуватися так відкрито, як у Галичині.
Ситуація почала змінюватися на початку XX століття. Після революції 1905 року можливостей для діяльності українських організацій стало більше. Синьо-жовті кольори використовували під час Шевченківських свят, маніфестацій, студентських зібрань та інших публічних заходів. До початку Першої світової війни синьо-жовте поєднання вже було добре відомим символом українського національного руху по обидва боки кордону між Російською та Австро-Угорською імперіями.
Водночас єдиного державного стандарту прапора на той момент не існувало. Можна було побачити різні варіанти розташування кольорів, а також прапори з гербами або іншими символами.
Прапор України у 1917–1918 роках
Після Лютневої революції 1917 року та падіння російського самодержавства український національний рух різко активізувався. У березні 1917 року в Києві створили Українську Центральну Раду. На масових українських демонстраціях, військових з’їздах та мітингах дедалі частіше використовували синьо-жовті стяги.
Після проголошення Української Народної Республіки ці кольори фактично стали державними. У 1918 році синьо-жовту символіку використовували українські військові частини, дипломатичні представництва та державні установи.
Синій і жовтий залишалися державними кольорами й після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського та створення Української Держави. Згодом їх продовжила використовувати Директорія УНР.
У суспільстві досі можна почути версію, начебто первісно прапор УНР був жовто-блакитним, а пізніше порядок кольорів спеціально змінили. Однак історики звертають увагу, що у період Української революції використовувалися різні варіанти стягів, а документального підтвердження легенди про офіційне “перевертання” прапора немає.
З часом саме варіант із синьою смугою зверху та жовтою знизу став загальноприйнятим.
Що сталося з прапором за радянської влади
Після поразки українських державних утворень початку XX століття більшість території України опинилася у складі СРСР. Синьо-жовта символіка там була заборонена. Її використання радянська влада трактувала як прояв українського націоналізму та антирадянської діяльності.
Офіційним прапором Української Радянської Соціалістичної Республіки був червоний стяг. Його дизайн неодноразово змінювався. У 1949 році прапор УРСР отримав дві горизонтальні смуги — червону і блакитну — із серпом, молотом та зіркою. Натомість синьо-жовтий прапор продовжували використовувати представники української політичної еміграції, учасники визвольного та дисидентського рухів.
Прапор України у 1991 році
Відродження української національної символіки почалося наприкінці 1980-х років, коли в СРСР послабилася політична цензура та виникли масові демократичні й національні рухи. Синьо-жовті прапори дедалі частіше з’являлися на мітингах і демонстраціях.
24 липня 1990 року синьо-жовтий прапор урочисто підняли біля будівлі Київської міської ради. Згодом ця дата тривалий час неофіційно сприймалася в столиці як день українського прапора.
24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. Того ж дня синьо-жовтий прапор внесли до сесійної зали парламенту.
4 вересня 1991 року національний прапор підняли над будівлею Верховної Ради. Остаточно його статус як державного символу закріпили уже після Всеукраїнського референдуму на підтримку незалежності.
28 січня 1992 року Верховна Рада ухвалила постанову “Про Державний прапор України”. Ним затвердили прямокутне полотнище, що складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого. Співвідношення ширини прапора до його довжини становить 2:3.
У 1996 році статус прапора закріпили й у Конституції України. Стаття 20 Основного Закону визначає, що Державний Прапор України — це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Що символізує прапор України
Найвідоміше тлумачення кольорової символіки українського прапора — синє небо над золотим пшеничним полем. Саме так сьогодні найчастіше його інтерпретують (особливо в масовій культурі). Жовтий асоціюється із хлібними полями, достатком і працею, а синій — із небом, свободою та миром.
Однак варто пам’ятати, що це — символічне, а не офіційно встановлене державою трактування. Конституція та інші нормативні документи визначають кольори і пропорції прапора, але не встановлюють їхнього конкретного значення. З історичного погляду синій і золотий передусім мають геральдичне походження. Тому образ “неба над пшеничним полем” варто розглядати як сучасне народне тлумачення, яке добре закріпилося у суспільній свідомості.
Після відновлення незалежності прапор став одним із головних символів української державності. Під час Революції Гідності синьо-жовті стяги були серед основної символіки протестів.
Після початку російської агресії проти України у 2014 році, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022 році, український прапор отримав ще один потужний символічний вимір.
Підняття синьо-жовтого прапора у звільнених від російської окупації містах і селах стало символом повернення української державності. В інших країнах світу українські прапори використовують під час акцій солідарності, біля державних установ та дипломатичних представництв.
Факти про український прапор
День Державного Прапора України офіційно встановили указом президента у 2004 році. Свято відзначається 23 серпня — напередодні Дня Незалежності України.
У 2009 році започаткували проведення щорічної офіційної церемонії підняття Державного Прапора 23 серпня по всій Україні.
Офіційні пропорції українського прапора становлять 2:3, а синя та жовта горизонтальні смуги мають однакову ширину.
Український прапор побував і в космосі. У 1997 році його взяв із собою перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк, який здійснив політ на американському шатлі Columbia.
Особливе місце синьо-жовтий стяг займає у військовій традиції. Українські військові встановлюють прапори на звільнених територіях, а фотографії з підняттям стяга нерідко стають символічним підтвердженням повернення населеного пункту під контроль України.
У роки повномасштабної війни синьо-жовтий прапор став одним із найвпізнаваніших у світі українських символів.
За кілька століть синій і жовтий пройшли шлях від геральдичних кольорів окремих українських земель до національної символіки, забороненого радянською владою стяга та офіційного прапора незалежної держави. Сьогодні він уособлює не лише Україну як державу, а й історичну тяглість боротьби українців за право на власну незалежність.
Порада від Українські факти: Український прапор, що пройшов шлях від середньовічної геральдики до сучасного символу боротьби та незалежності, є потужним відображенням історичної спадщини та незламного духу нації.
За матеріалами: unn.ua