Президент США Дональд Трамп надав Україні дозвіл на виробництво ракет до зенітно-ракетних комплексів Patriot. Компанія Lockheed Martin підтримала це рішення, а український президент Володимир Зеленський заявив про технічну можливість виготовлення ракет до кінця 2026 року.
Рішення президента США Дональда Трампа щодо надання Україні ліцензії на виробництво ракет до ЗРК Patriot викликало значний резонанс. Водночас, багато питань залишаються відкритими щодо деталей запуску цього виробництва.
Поки що невідомо, яку саме ліцензію отримає Україна, де буде розташоване виробництво, та коли воно може бути розпочато. У матеріалі УНН зібрано відповіді на ці та інші запитання щодо виробництва ракет до Patriot для України.
Майже одразу після оголошення Трампа про надання Україні ліцензій, оборонна компанія Lockheed Martin, яка виробляє ці ракети, підтвердила свою підтримку цього рішення.
“Ми очікуємо, що до кінця 2026 року наша українська команда матиме технічну можливість виробляти американські ракети”, – заявив тоді Президент України Володимир Зеленський.
В умовах, коли Росія активно використовує балістичні ракети для ударів по українських містах, рішення американських партнерів набуває особливої ваги. Patriot вважається надійним засобом протидії балістичним ракетам, однак ракети PAC є дефіцитними та дорогими. Щорічно виготовляється трохи більше 600 ракет, тоді як, за оцінками експертів, Україна потребує щонайменше 2000 перехоплювачів на рік.
Військовий експерт Олексій Гетьман пояснює таку потребу тим, що для ефективного збиття балістичних ракет часто використовують дві-три ракети PAC-3, оскільки ймовірність збиття однією ракетою становить лише 70%, двома – 90%, а трьома – 95%.
Після оголошення про надання ліцензій виникло питання щодо типу ракет, на виробництво яких Україна отримає дозвіл: чи це будуть PAC-2 GEM-T від Raytheon, чи більш сучасні PAC-3 MSE від Lockheed Martin. ЗМІ, зокрема Kyiv Independent, посилаючись на джерела, вказували на те, що йдеться саме про PAC-3. Наразі, окрім США, дозвіл на виробництво таких ракет має лише Японія.
Досвід Японії
У 2006 році Японія уклала угоду на виробництво ракет Patriot на потужностях Mitsubishi Heavy Industries. Спочатку програма передбачала виробництво PAC-2 CRI, згодом замінене на PAC-3 MSE. Потрібно було близько двох років для налагодження серійного виробництва. Проте японське виробництво не було повністю локалізованим, оскільки критично важливі компоненти, такі як головки самонаведення від Boeing, досі постачаються зі США. Щорічний обсяг виробництва ракет складає трохи більше 20 одиниць, і експорт до інших країн не передбачений.
Німеччина та часткова локалізація у Польщі
Німеччина також отримала ліцензію, але наразі йдеться лише про виробництво PAC-2 GEM-T. Компанії MBDA Deutschland та Raytheon домовилися про спільне виробництво ще у 2022 році, але завод розпочне роботу лише у вересні цього року, а перші ракети очікуються у 2027-му. Планований обсяг виробництва – 180 перехоплювачів на рік, що не задовольняє поточні потреби України.
У 2018 році польська промисловість отримала дозвіл на виробництво бічних маневрових двигунів для ракети PAC-3 MSE. Виробничу лінію сертифікували лише у вересні 2025 року, а перше замовлення надійшло через сім років після укладення угоди. Польща наближається до отримання ширшої ліцензії на виробництво повної ракети PAC-3 MSE.
Більшість експертів припускають, що Україна отримає ліцензію на виробництво PAC-3, але фактично це буде збирання ракет із іноземних комплектуючих.
“Ліцензія передбачає збирання ракет з комплектуючих, які виробляються підрядниками. Це складний виріб, і нам дають право на збирання усіх елементів у кінцевий продукт”, – пояснює економічний експерт Олег Пендзин. За його словами, близько 400 компаній-підрядників виробляють компоненти для цих ракет.
Час, бюрократія та виробничі потужності
Запуск виробництва ракет залежить від кількох факторів: отримання ліцензій та технічної документації, подолання бюрократичних перешкод, хоча Україна значно спростила дозвільні процедури. Важливим фактором є також брак комплектуючих. Експерт з ракет Фабіан Хоффманн з Норвезького інституту оборонних досліджень припускає, що український завод зможе виготовляти 200-300 перехоплювачів на рік, що значно менше за потреби.
Також необхідно враховувати наявність кваліфікованих фахівців, яких доведеться навчати.
Найважливішим фактором є наявність сертифікованих виробничих потужностей, які можуть бути розташовані як в Україні, так і в Європі. Експерти припускають, що виробництво може бути розгорнуто на заводі в Німеччині, враховуючи їхній досвід виробництва ракет PAC-2. Військовий експерт Дмитро Снєгирьов зазначає, що це дозволить зберегти безпекові умови, використати наявну промислову базу та уникнути знищення підприємства російськими силами. Це також дозволить швидше налагодити випуск PAC-3.
У випадку розгортання виробництва в Німеччині, запуск очікується за рік, а сам виробничий цикл ракети триває до 24 місяців.
Якщо ж виробництво буде розташоване в Україні, знадобиться будівництво нового заводу, забезпечення його безпеки, підготовка кадрів та налагодження постачання компонентів. За оптимістичними прогнозами, це займе 2-3 роки, за песимістичними – до 6 років, що є занадто довгим терміном для поточних потреб.
Чи є альтернатива?
Експерти Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні наголошують на необхідності мати різноманітні засоби протиповітряної оборони. Вони пропонують розглядати не альтернативу, а доповнення до виробництва ракет Patriot, зокрема готові вироби від партнерів.
Серед ефективних альтернатив американському комплексу називають оновлену франко-італійську систему SAMP/T NG або американський комплекс THAAD. Однак, і ці системи, і ракети до них є дефіцитними.
Ще однією альтернативою є українська ракета FP-7.x від компанії Fire Point, яка має стати основою європейської антибалістичної системи Freyja. Ця ракета вже пройшла льотні випробування, і наразі триває її інтеграція з іншими компонентами системи, наданими європейськими партнерами.
Після підписання спільної декларації про Антибалістичну коаліцію лідерами України та ще 9 європейських країн, процес інтеграції має прискоритися.
Головний конструктор Fire Point Денис Штілерман пояснює, що система буде побудована на відкритій архітектурі, що дозволить інтегрувати компоненти різних виробників, враховуючи їхні протоколи. Це дозволить Україні отримати доступ до власних розробок, а також до комплектуючих від партнерів.
FP-7.x потребує менш тривалого виробничого циклу порівняно з PAC-3. Компанія Fire Point готова ділитися технологіями для масштабування виробництва. Крім того, ця ракета значно дешевша за аналоги: вартість без головки самонаведення становить пів мільйона доларів, а з нею – 750-800 тисяч доларів, тоді як вартість PAC-3 сягає кількох мільйонів.
“Навіть якщо ми будемо запускати десять ракет, які будуть значно дешевші, – це буде економічно вигідніше”, – зазначає експерт Олексій Гетьман, додаючи, що важливою є готовність європейців сприяти Україні у виробництві таких відносно дешевих рішень у великих обсягах.
Економіст Олег Пендзин висловлює більше надії на українську балістику, ніж на швидкий запуск збирання PAC-3. Компанія Fire Point планує перші перехоплення за допомогою своєї ракети до кінця 2027 року.
Порада від Українські факти: Враховуючи потенційні затримки та складнощі з налагодженням виробництва ракет PAC-3, Україні слід активно розвивати власні розробки, такі як ракета FP-7.x, та шукати шляхи їхньої інтеграції в європейські системи ППО.
За даними порталу: unn.ua