За ініціативи ЮНІСЕФ в Україні стартувала програма тренінгів для медичних закладів, спрямована на підготовку персоналу до дій під час ракетно-дронових атак. Навчання вже успішно пройшли лікарні на Чернігівщині, в Одесі, Запоріжжі та Києві.
Удар по ОХМАТДИТу, липень 2024 року
Українські лікарні від початку повномасштабного вторгнення стали мішенню ворожих атак. Держава, місцева влада, спонсори та міжнародні партнери докладають максимум зусиль для захисту пацієнтів і медичного персоналу під час повітряних нападів. Ця робота охоплює не лише облаштування укриттів, а й навчання персоналу діяти в екстремальних умовах. Одну з таких програм, ініційовану ЮНІСЕФ, реалізовують в Україні. В рамках цього проєкту проводяться тренінги, що моделюють ситуації, коли медичний заклад стає об’єктом нападу. УНН поспілкувався з директоркою Навчально-наукового центру “Бізнес-школа НМУ імені О.О. Богомольця”, докторкою медичних наук, професоркою Тетяною Вежновець, яка детально розповіла про цю важливу ініціативу.
У рамках проєкту, що реалізується та фінансується за сприяння ЮНІСЕФ, була розроблена ефективна система реагування на надзвичайні ситуації, зокрема на ракетно-дронові інциденти в закладах охорони здоров’я. Програма також включала оцінку готовності дитячих лікарень та перинатальних центрів до таких викликів, а також розробку та проведення тренінгів для підготовки персоналу до активних дій. Національний університет імені О.О. Богомольця активно долучився до реалізації проєкту.
Наше завдання полягало у розробці методики, організації системи реагування на надзвичайні ситуації в закладах охорони здоров’я та підготовці працівників до ефективних дій у разі ракетно-дронових інцидентів. До цього часу в Україні ніхто конкретно не займався створенням систем реагування саме в медичних закладах щодо ракетно-дронової загрози, хоча ми живемо вже п’ятий рік у війні, і повітряна небезпека є надзвичайно актуальною, – розповідає Тетяна Вежновець.
Ця робота має не лише теоретичне значення, але й практичне, спрямоване на збереження життя та здоров’я людей. Професорка Вежновець згадала приклад лікарні ОХМАТДИТ у Києві, де після обстрілу 8 липня 2024 року маленьких пацієнтів довелося виводити на вулицю під загрозою повторного удару.
Відтепер, завдяки цій ініціативі, були розроблені стандартні операційні процедури, які відповідають фазам розвитку надзвичайної ситуації. Ці процедури розроблялися з урахуванням міжнародного досвіду.
Системи реагування, що існують у світі, здебільшого стосуються природних катаклізмів або техногенних аварій, пов’язаних із масовим надходженням постраждалих до закладу. У нас ситуація зовсім інша: заклад сам може стати об’єктом, що зруйнований чи пошкоджений від ракетно-дронового удару. Проте загальний світовий підхід до реагування на надзвичайні ситуації однозначно застосовний і тут: у закладі охорони здоров’я повинна бути госпітальна команда швидкого реагування, яка, залежно від визначених за посадою ролей, буде готова в будь-який момент виконати свої функції, – зазначає професорка Вежновець.
На основі розробленої програми команда медуніверситету проводить цільові тренінги для лікарів.
Ми розпочали цю діяльність у липні 2025 року — тоді ЮНІСЕФ і Національний медичний університет уклали угоду про співпрацю з реалізації цього проєкту, – каже Тетяна Вежновець.
До проєкту долучилися медичні заклади, де за сприяння ЮНІСЕФ облаштовувалися укриття. На першому етапі, з липня 2025 року по середину січня 2026 року, тренінги провели у чотирьох закладах: два на Чернігівщині (обласна дитяча лікарня та пологовий будинок), Центр реабілітації матері та дитини МОЗ України в Одесі, а також лікарня у Запоріжжі. Другий етап охоплює п’ять лікарень, серед яких міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва у Дніпрі та Перинатальний центр Києва.
Навчання у Перинатальному центрі Києва відбулися нещодавно. Перед їх початком команда провела оцінку готовності центру до реагування на загрози та стану укриттів. Після підтвердження високого рівня готовності, розпочалися безпосередньо тренінги. Для участі було відібрано по п’ять лікарів з кожної з двох філій закладу (на Лобановського та Предславенській), які в майбутньому сформують госпітальні команди швидкого реагування.
Перший етап – базова готовність
Медичний заклад має бути базово готовим до будь-яких викликів, зокрема до ракетно-дронових інцидентів. За словами Тетяни Вежновець, у таких закладах повинні бути спеціальні аптечки для екстреної допомоги, гуманітарні набори (ковдри, вода для постраждалих), сухпайки, запаси ліків. Для перинатальних центрів перелік доповнюється пелюшками та підгузками. Також обов’язковим є запас технічної води.
Другий етап – підвищена готовність
Коли лунає повітряна тривога, заклад охорони здоров’я переходить у фазу підвищеної готовності — адже, на щастя, не завжди тривога закінчується інцидентом, – пояснює професорка Вежновець.
На цьому етапі команда швидкого реагування починає активну підготовку до можливих надзвичайних подій.
Усі знають, де знаходяться набори; у кожного є картка з прописаними діями на випадок небезпеки — цьому ми їх і навчали, – каже професорка.
На цій стадії всі, хто перебуває в лікарні, мають перейти в укриття. Особливий протокол дій розроблено для пацієнтів, яких важко транспортувати, або тих, хто перебуває на операційному столі.
Професорка Вежновець додала, що в Перинатальному центрі столиці в укритті передбачені кувези для підтримки життєдіяльності найменших дітей у складних випадках, а також пологова кімната, де можуть проводитися пологи чи оперативні втручання. “Завдяки керівництву закладу це все добре підготовлено, і заклад може використовувати ці можливості саме в надзвичайних ситуаціях”, – зазначила вона.
Фаза три – інцидент
Наступна фаза – безпосередньо ракетний удар чи інший інцидент.
Тоді активується план реагування: у всіх закладах охорони здоров’я, зокрема в Перинатальному центрі, згідно з чинними нормативними документами, існують плани реагування на надзвичайні ситуації, які передбачають створення комісії з реагування на надзвичайну ситуацію. Це стосується всіх закладів, віднесених до критичної інфраструктури, – каже Тетяна Вежновець.
Далі йдеться про подолання наслідків інциденту.
Ми показали їм, як створювати майданчик для сортування постраждалих – якщо не всі встигли спуститися або хтось не зміг спуститися через критичний стан, підключається ДСНС. Далі пояснили, як визначати, скільки пацієнтів було до інциденту, скільки в укритті, скільки не спустилося, кого потрібно знайти. Усе це перераховується, щоб нікого не втратити і своєчасно надати допомогу. Все це дуже важливо, адже це життя людей, – наголосила професорка Вежновець.
Ми пояснювали все на практичних кейсах — учасники програвали різні сценарії у формі гри, тренувалися, були захоплені процесом. І тут дуже багато залежить від керівництва закладу – зацікавленість керівника відіграє вагому роль. У нас був один заклад, який теж мав увійти до програми, але вони відмовилися від навчання. Дуже прикро, – розповіла професорка Вежновець.
Вона також зазначила, що у всіх закладах, де проводилося навчання, організовуються повторні візити для моніторингу та додаткового навчання. До цього часу медики, які брали участь у тренінгу, повинні розробити власні стандарти реагування, адаптовані до потреб конкретного закладу.
Ми не просто вчимо реагувати на те, що вже сталося, а ми навчаємо готовності до того, що може статися — і тоді пережити подію значно легше, ніж просто реагувати на неї постфактум. У цьому й полягає головна ідея всього процесу, – каже професорка Вежновець.
На основі розроблених стандартів був виданий посібник, і наразі готується його оновлене видання. Професорка Вежновець висловила сподівання, що Міністерство охорони здоров’я та Центр громадського здоров’я розглянуть можливість створення офіційної, затвердженої на державному рівні, методички, яку зможуть використовувати всі медичні заклади.
Людський фактор та майбутні перспективи
Під час навчань лікарі повідомили, що пацієнти часто не бажають йти в укриття. Професорка Вежновець наголосила на важливості цього питання: “Ми наголошували: це не обговорюється, це обов’язкова функція. Якщо не спустити людей в укриття – подальші дії втрачають сенс. Під час інциденту буде складно і зібрати постраждалих, і оцінити, скільком людям потрібна допомога, і організувати все це”.
Вона відзначила позитивну тенденцію – все більше лікарень активно використовують укриття, що, враховуючи ворожі атаки, може зберегти життя та здоров’я.
З іншого боку, наприклад, у Запоріжжі – за словами колег, які нещодавно їздили туди з повторним моніторингом, – тривога звучить майже безперервно. Виходить, що вся діяльність закладу мала б здійснюватися в укритті. Якщо дивитися на безпеку лікарень у перспективі, їх варто заглиблювати в землю. Наприклад, в Ізраїлі вся критична допомога – реанімація, відділення інтенсивної терапії, операційні – розташована на нижніх поверхах (мінус перший, мінус другий, мінус третій), в укритті, під землею, а ходячі пацієнти займають надземну частину будівлі й можуть спуститися за потреби, – каже професорка Вежновець.
Але поки такі зміни не впроваджені, навчатися реагувати на загрози необхідно всім – як лікарям, так і пацієнтам.
Порада від Українські факти: Впровадження комплексних тренінгів для медичних закладів щодо реагування на ракетно-дронові атаки, ініційоване ЮНІСЕФ, є критично важливим для підвищення безпеки пацієнтів та персоналу в умовах війни.
Подробиці можна знайти на сайті: unn.ua