Понад чотири роки повномасштабної війни Чорне море залишається однією з ключових безпекових ліній Європи. Проте, за словами аналітиків, воно “доволі порожнє від військових кораблів” завдяки угоді, підписаній 90 років тому.
Що таке Конвенція Монтре
Чорноморський регіон омиває шість країн: Туреччина, Болгарія, Румунія, Україна, Росія та Грузія. Три з них є членами НАТО, тоді як решта не входять до Альянсу, причому дві з них зараз перебувають у стані війни. Доступ до Чорного моря з Середземного можливий виключно через вузькі протоки Дарданелли та Босфор, що проходять через Стамбул.
20 липня 1936 року в швейцарському місті Монтре була підписана конвенція, яка передала Туреччині контроль над протоками. Цей документ, що налічує майже 30 сторінок, досі є правовою основою для режиму проток. У мирний час він забезпечує вільне торговельне судноплавство, а також дозволяє чорноморським державам відносно вільно переміщувати свої військові кораблі. Водночас флоти країн, що не мають виходу до Чорного моря, обмежені за тоннажем і можуть перебувати в регіоні не довше 21 дня.
Як угода змінила хід війни
У воєнний час правила стають значно суворішими: якщо Туреччина не є стороною конфлікту, кораблям воюючих держав заборонено прохід через протоки. Саме цю статтю Анкара застосувала невдовзі після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Відтоді ані Росія, ані Україна не можуть вільно посилювати свої чорноморські флоти, окрім повернення суден до їхніх портів.
За оцінками Томаса де Ваала, старшого наукового співробітника Carnegie Europe, саме це рішення Туреччини на початку війни виявилося “абсолютно критичним для виживання України”. До 30 російських кораблів опинилися поза межами Чорного моря, що надало Києву перевагу на морі. Румунський аналітик Юліан Кіфу зазначає, що Україна компенсувала відсутність власного великого флоту, активно використовуючи дрони та морські безпілотники, які конвенція 1936 року просто не передбачала.
Обмеження також торкнулися союзників України. Так, у 2024 році Велика Британія передала Києву два тральщики, які так і не змогли увійти до Чорного моря. Туреччина класифікувала їх як “військові судна”, тому кораблі досі перебувають у Портсмуті.
Чому НАТО не може закріпитися в регіоні
Через геополітику проток НАТО не має постійної військової присутності в Чорному морі, на відміну від Середземного чи Північного морів. Дарія Ісаченко, візитна фахівчиня Німецького інституту міжнародної та безпекової політики, зазначає, що для Анкари позиція чітка: Альянсу краще не з’являтися без нагальної потреби, натомість слід підтримувати Румунію та Болгарію – єдиних членів НАТО серед чорноморських держав.
Румунія вже активно нарощує власний флот і посилює свою присутність у регіоні. Зокрема, країна розширює авіабазу Міхаїл Когелничану поблизу Констанци, плануючи інвестувати в проєкт 2,5 мільярда євро. Після реалізації цього плану база стане найбільшою військовою базою НАТО в Європі, випередивши німецький Рамштайн. На саміті НАТО в Анкарі, що відбувся в липні, Туреччина, Румунія та Болгарія також оголосили про створення тристоронньої групи для розмінування акваторії Чорного моря.
Що далі з 90-річним документом
Експерти визнають, що Конвенція Монтре – це архаїчний документ, у якому досі згадується Ліга Націй, що не існує вже 80 років. Однак, змінювати його наразі ніхто не наважується, оскільки це могло б відкрити “скриньку Пандори”, адже всі положення довелося б узгоджувати з Росією. За словами Юліана Кіфу, поки триває війна, конвенцію варто зберігати незмінною. Однак, після завершення бойових дій НАТО варто переглянути практику її застосування Туреччиною.
Порада від Українські факти: Конвенція Монтре, незважаючи на свій вік, відіграє ключову роль у безпековій ситуації в Чорному морі, обмежуючи військову присутність нечорноморських держав і допомагаючи Україні в умовах війни.
Оригінал статті: glavcom.ua