Суд у чеському місті Пльзень підтвердив рішення про відмову в наданні міжнародного захисту громадянину України. Як стало відомо, війна на батьківщині та страх мобілізації не були визнані достатніми підставами для надання притулку.
Українець, який перебуває у таборі для біженців на півночі Пльзеньського краю, подавав позов до Крайового суду Пльзеня, намагаючись оскаржити відмову Міністерства внутрішніх справ Чехії у наданні йому міжнародного захисту. Однак, суд не задовольнив його вимоги, як повідомило Радіо Прага, передає УНН.
Деталі рішення
Судова інстанція зазначила, що сам факт війни та потенційний страх перед призовом на військову службу не є достатніми підставами для надання статусу біженця. Цю інформацію згодом опублікували на офіційній дошці оголошень суду, на яку звернули увагу журналісти видання Novinky.
Минулого тижня Крайовий суд у Пльзені розглянув низку скарг від громадян України щодо рішень МВС Чехії. У всіх випадках суд підтвердив законність відмов у наданні міжнародного захисту та законність перебування цих осіб у таборах для іноземців.
Варто зазначити, що з серпня поточного року Європейський Союз вніс зміни до умов надання тимчасового захисту для нових біженців з України. Тепер отримати такий захист можуть лише ті особи, які виконали свій військовий обов’язок в Україні та мають офіційне підтвердження цього. При поданні заяви кандидати зобов’язані надати документи, що свідчать про виконання військового обов’язку або офіційне звільнення від нього, видане українською владою. Ці зміни спрямовані на врахування поточних оборонних потреб України, особливо щодо чоловіків призовного віку, як повідомляє інформаційне агентство ČTK.
Громадянин України, чию справу розглядав суд у Пльзені, стверджував, що у разі повернення на батьківщину йому загрожує “серйозна шкода через бойові дії та можливу мобілізацію”. Крім того, він заявив про відмову брати участь у бойових діях з міркувань особистих та моральних переконань.
Проте суд відхилив ці доводи, зазначивши: “Військовий обов’язок та обов’язок щодо проходження військової служби самі по собі не є підставою для надання міжнародного захисту, оскільки це є фундаментальними обов’язками громадянина перед своєю державою”.
Суд також пояснив, що оскільки заявник є військовозобов’язаним запасу, він не може претендувати на статус цивільної особи, яка потребує додаткового захисту від невибіркового насильства.
Суд підкреслив, що ухилення від військової служби або дезертирство, навіть якщо вони тягнуть за собою кримінальну відповідальність, не є підставою для надання притулку згідно з усталеною судовою практикою та міжнародними зобов’язаннями.
Щодо аргументів про відмову від служби з міркувань совісті, суд вказав, що цей аргумент був висунутий лише на етапі судового позову. Під час первинного анкетування в МВС біженець не згадував про свої глибокі моральні переконання. Додатково було зазначено, що раніше він пройшов військову підготовку та близько півтора року відслужив в армії.
Порада від Українські факти: Страх мобілізації чи відмова від військової служби через особисті переконання, як правило, не є підставою для отримання міжнародного захисту, якщо не доведено прямої загрози переслідування чи смертельної небезпеки, яка не пов’язана з виконанням законних військових обов’язків.
Оригінал статті: unn.ua