Україна активно розвиває власну балістичну програму. Хоча це насамперед покликано ефективно протидіяти агресору, поява таких технологій виводить нашу державу до кола країн, що володіють балістичними ракетами.
Розробка балістичних ракет є надзвичайно складним технологічним процесом. Далеко не кожна країна може похвалитися наявністю навіть тактичних балістичних ракет. Нижче – перелік держав, які мають такі ракети у своїх арсеналах.
Україна нині перебуває на шляху до створення власної балістичної зброї. Це вкрай важливо в умовах війни з росією, адже балістичні цілі є одними з найскладніших для перехоплення. Такі ракети здатні нести значний боєзаряд, що дозволяє вражати ключові об’єкти на території противника.
Водночас, поява українських балістичних ракет додає державі престижу та гордості, оскільки Україна приєднається до обмеженого кола країн, що володіють подібними технологіями.
Багато держав витрачали десятиліття на розробку власних балістичних програм, тоді як Україна змушена досягати успіху в екстремально стислі терміни.
Українська балістична програма
У липні Міністерство оборони України повідомило про успішні випробування балістичної ракети. Йдеться про оперативно-тактичний ракетний комплекс “Сапсан” від конструкторського бюро “Південне”. Власну балістичну програму реалізує і компанія Fire Point, пропонуючи дві ракети: FP-7 та FP-9. Ракета FP-7 має заявлену дальність польоту до 200 км, а FP-9 – до 855 км.
За своєю дальністю FP-7 порівнюється з американськими ATACMS. Такі тактичні балістичні ракети є критично важливими для українських військових, дозволяючи уражати склади та місця скупчення ворожої техніки за лінією фронту на відстані до 200 км.
За інформацією Fire Point, ракета пройшла близько 15 випробувальних запусків і наразі перебуває на етапі сертифікації в Міністерстві оборони України. Щодо FP-9, то це ракета малої дальності, але її здатність долати понад 800 км відкриває можливість досягнення москви.
Міжконтинентальні ракети
Лише невелика кількість країн у світі володіє технологічними потужностями для створення та експлуатації міжконтинентальних балістичних ракет (МБР). Як правило, це ядерні держави, адже саме МБР є основним носієм ядерної зброї.
До цього класу належать ракети з дальністю польоту понад 5500 кілометрів.
На озброєнні армії США перебувають міжконтинентальні балістичні ракети наземного базування “Minuteman III” (середня дальність польоту – до 13 тисяч кілометрів, залежно від боєзаряду) та ракети “Trident II”, що базуються на підводних човнах (до 12 тисяч км). За оцінками експертів, загальний арсенал ракет цих типів становить близько 600 одиниць.
Запас МБР росії оцінюється приблизно в 500 одиниць. Більшість з них, ймовірно, складають відносно нові ракети “Ярс” (до 12 тисяч км) наземного базування, а також морські “Булава” та “Синева”. Ракета “Орешник”, за класифікацією дальності, більше належить до балістичних ракет середньої дальності.
Китай має на озброєнні серію ракет “Дунфен” (“Східний вітер”). Принаймні дві з них – DF-31 та DF-41 – належать до класу міжконтинентальних. За різними оцінками, дальність їхнього польоту може сягати 15 тисяч кілометрів.
Франція експлуатує МБР виключно на підводних човнах. Французька ракета M51 має потенційну дальність польоту до 10 тисяч км.
Деякі країни, як-от Ізраїль, не розголошують наявність МБР, але, за неофіційною інформацією, ракета Jericho III здатна подолати понад 6 тисяч км. Щодо Індії, то інформація є суперечливою: ракета Agni-V, за різними оцінками, має дальність від 5 до 8 тисяч км.
Найбільш закритою є інформація щодо Північної Кореї, проте припускається, що сімейство ракет Hwasong включає щонайменше одну ракету цього класу.
Хто має ракети меншої дальності
Дещо більша кількість країн володіє балістичними ракетами меншої дальності.
Йдеться про тактичні балістичні ракети (дальність до 300 км), балістичні ракети малої дальності (від 300 до 1000 км) та балістичні ракети середньої дальності (від 1000 до 5500 км).
Китайські ракети “Дунфен” включають зразки, що працюють на тактичних відстанях, а також ракети середньої дальності. Цікаво, що Китай постачав балістичні ракети Туреччині. Комплекси Yıldırım були розроблені на базі китайської ракети B-611, пізніше у кооперації з Китаєм з’явився комплекс Bora. Наразі Туреччина має власні розробки, як-от Tayfun Block-2 із заявленою дальністю польоту до 800 км.
Армія США використовує ATACMS (300 км, з модернізаціями до 450 км) та PrSM (дальність 500 км).
Україна регулярно відчуває на собі дію російських балістичних ракет. Це “Іскандер-М” з дальністю польоту до 500 км, а також згадані комплекси “Ярс” та “Булава”, здатні запускати ракети різної дальності.
Якщо розглядати ракети з дальністю польоту до 5500 км, то власне виробництво такої балістики мають також Іран, Індія, Північна Корея та Пакистан.
Порада від Українські факти: Розвиток власної балістичної програми є стратегічно важливим для України, адже це не тільки посилює обороноздатність, але й виводить країну до клубу держав з передовими оборонними технологіями.
Подробиці можна знайти на сайті: unn.ua