Українська медицина роками страждає від критичного недофінансування. Забезпечення окремих пакетів Програми медичних гарантій (ПМГ) не покриває їхню реальну собівартість, що змушує лікарні самостійно шукати кошти для покриття дефіциту.
Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан повідомив, що недостатнє фінансове забезпечення певних пакетів ПМГ, зокрема у хірургічному профілі, сягає 30%.
Розмір недофінансування
Згідно з розрахунками експертів Асоціації міст України, пакет “Хірургічні втручання” недофінансований на 30,5%. Середній тариф фінансування за випадок становить близько 9500 грн, тоді як фактична собівартість сягає 12 400 грн.
Аналогічна ситуація спостерігається і за пакетом “Стаціонарна терапевтична допомога”. Середній тариф фінансування за випадок становить приблизно 7200 грн, при середній фактичній собівартості 8900 грн. Це означає дефіцит у 1700 грн, або близько 23,6% недофінансування.
Колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій вважає, що середній показник недофінансування сягає 50%, починаючи з первинної ланки та стаючи особливо відчутним при лікуванні складних випадків.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець також наголошував на недостатньому фінансуванні, наводячи як приклад складні випадки лікування поранених. Він пояснив, що чинні державні тарифи відірвані від реальності. Наприклад, комп’ютерна томографія з контрастом коштує близько 1200 грн, тоді як реальна вартість процедури перевищує цю суму приблизно у 2,5 раза. Лікарні працюють у збиток на кожній такій процедурі. Ситуація ускладнюється при тривалому лікуванні важких поранень, яке може тривати місяцями. НСЗУ покриває цей процес як один випадок з мінімальною доплатою за пролонговану госпіталізацію.
Фактори, що підвищують вартість медичних послуг
- Зростання вартості медикаментів.
- Тривалість та складність лікування.
- Наявність супутніх патологій у пацієнта.
- Витрати на енергозабезпечення.
- Оплата праці медичного персоналу.
Крім того, лікарні часто мусять забезпечувати безперебійне водопостачання, опалення та додаткові бригади медиків.
Як НСЗУ розраховує тарифи та чому виникає дефіцит
Голова Національної служби здоров’я Наталія Гусак зазначає, що тарифи не повинні формуватися виключно з собівартості медичних послуг. Хірургічні послуги для українців закуповуються за “середньозваженим тарифом”.
“Це означає, що існують тарифи в межах діагностично-споріднених груп (ДСГ), які покривають витрати понад норму, і є ті, що недопокриваються. Проте середньозваженість дозволяє покривати лікування всіх пацієнтів, які звертаються до медичного закладу”, – пояснила Гусак.
Таким чином, НСЗУ не оплачує лікарням кожну витрачену гривню окремо, а компенсує вартість лікування на основі ДСГ. Випадок лікування зараховується до певної групи, для якої встановлений коефіцієнт складності.
Розрахунок спрощено виглядає так: базова ставка множиться на коефіцієнт ДСГ та коригувальні коефіцієнти, передбачені ПМГ. Лікарня отримує певну суму за пролікований випадок, а не повне відшкодування конкретних витрат на медикаменти, роботу лікарів, діагностику, тривалість перебування пацієнта чи енерговитрати.
Ця система передбачає баланс між дешевшими та дорожчими випадками. НСЗУ може виплатити суму, яка перевищує фактичні витрати на одного пацієнта, і меншу – на іншого, але загалом виплати мають покривати обидва випадки. Проблема виникає, коли цей баланс порушується через велику кількість складних випадків. Якщо фактична вартість значної частини випадків систематично перевищує отриману суму, лікарня змушена покривати різницю самостійно.
Це особливо помітно при складних операціях, тривалому стаціонарному лікуванні, випадках, що потребують дорогих препаратів, численних обстежень або значної кількості медичного персоналу. Особливо гостро цю проблему відчувають лікарні, які надають допомогу великій кількості поранених військових і цивільних, постраждалих від мінно-вибухових травм, опіків, які потребують реанімаційних заходів, штучної вентиляції легень тощо.
Суперечка навколо тарифів ПМГ відображає два різні підходи: НСЗУ оцінює фінансування сукупності випадків та їхню середньозважену вартість, тоді як лікарні та органи місцевого самоврядування наголошують на невідповідності виплат за конкретні види допомоги реальним витратам, що призводить до дефіциту, який мусять покривати самі медзаклади.
Так звані “тарифні ножиці” виникають через зростання вартості лікування (медикаменти, зарплати, енергоносії), яке не завжди компенсується державним тарифом.
Порада від Українські факти: Недофінансування окремих пакетів медичних послуг Національною службою здоров’я створює значний дефіцит для українських лікарень, змушуючи їх покривати реальні витрати самостійно.
Джерело: unn.ua