Існує особлива категорія покупців, які абсолютно не переймаються тим, що їхня поведінка спричиняє дискомфорт оточуючим. Це явище часто називають "іспанським соромом" — парадоксальна ситуація, коли людина поводиться вкрай неприйнятно або дивно, проте замість того, щоб відчувати сором, викликає почуття ніяковості та збентеження у свідків такої поведінки. Найцікавіше, що такі особи продовжують зберігати непохитну впевненість у прийнятності своїх дій, абсолютно не усвідомлюючи або ігноруючи той факт, що їхня поведінка перетинає межі загальноприйнятих соціальних норм і розглядається оточуючими як неприпустима або ганебна, інформує Ukr.Media.
Цукерки та горіхи
Деякі відвідувачі керуються дивною логікою: навіщо витрачати гроші на придбання товару, якщо можна просто безкоштовно поласувати ним прямо в магазині? Ці люди нахабно набирають цілі жмені цукерок, горіхів або інших вагових продуктів і продовжують прогулюватися торговими залами, насолоджуючись своєю "безкоштовною трапезою". Для співробітників магазину і більшості інших покупців абсолютно очевидно, що такі особи не мають наміру платити за спожиті продукти. Їхні стандартні виправдання на кшталт "я лише хотів спробувати перед покупкою" звучать настільки неправдоподібно та заяложено, що в них не повірить навіть малолітня дитина.
Молоді нероби
Окрему категорію проблемних відвідувачів становлять молоді люди, які розглядають магазини не як місце для покупок, а як майданчик для створення своїх "розважальних" контентів. Озброєні смартфонами, вони знімають так звані "пранки" — відео, в яких демонструють свою абсолютно неприйнятну поведінку: стрибають у контейнери з товарами, навмисно розбивають кавуни, розливають молочні продукти по підлозі торгового залу. І все це заради примітивних жартів та лайків у соціальних мережах.
Псування майна
Коли рівень інтелектуального розвитку людини приблизно дорівнює її біологічному віку, можна стати свідком справді дивовижних проявів "творчості". До таких належать: залишення непристойних або образливих записів у книзі відгуків та пропозицій, катання на магазинних візках по автомобільній стоянці, зривання цінників з товарів. Подібна поведінка демонструє крайній ступінь неповаги до суспільних правил і викликає обґрунтоване нерозуміння у нормальних людей.
Пристають і співробітників
Особливо неприємним явищем є нав'язлива поведінка деяких відвідувачів щодо персоналу магазину. Молоді касирки щодня стають об'єктами незграбних та недоречних залицянь. Особливо кумедно і водночас прикро, що такі чоловіки майже завжди намагаються встановити комунікацію з позиції домінування та самовпевненості. Їхні подекуди зухвалі та нетактовні висловлювання на кшталт: "Дівчино, я звернув на тебе увагу, кидай цю нудну роботу і терміново біжи зі мною, я твій останній шанс на щасливе життя" виглядають не просто недоречно, а відверто комічно.
Понтуються
Деякі відвідувачі відчувають нездоланну потребу демонструвати свій уявний високий статус навіть у найбільш буденних ситуаціях. Вони приїжджають до звичайної булочної на таксі, наче на важливу ділову зустріч. Демонстративно крутять на пальці ключі від дорогого автомобіля, намагаючись привернути увагу, щоб абсолютно всі присутні побачили цей "символ престижу" або вдягаються у вечірні наряди. Така поведінка викликає природне запитання: для кого насправді організовано це показове шоу? Адже постійні відвідувачі недорогих магазинів навряд чи оцінять ці спроби справити враження, а персонал зосереджений на виконанні своїх робочих обов'язків, а не на оцінці статусних атрибутів покупців. Подібні прояви демонстративної поведінки часто свідчать про глибинну невпевненість і потребу в зовнішньому підтвердженні власної значущості.
Спіймані злодюжки
Окремий випадок "іспанського сорому" виникає при спостереженні за поведінкою людей, спійманих на крадіжці товарів. Коли слухаєш безглузду і часто непереконливу брехню таких осіб, мимоволі відчуваєш сором за їхню нездатність чесно визнати свій вчинок. Замість того, щоб проявити елементарну мужність і сказати правду: "Так, я вкрав і попався", вони починають створювати абсурдні виправдання, розповідаючи стандартні історії про важке життя, хворих батьків, голодних дітей або про те, що "зовсім нічого їсти". Ці розповіді настільки типові і шаблонні, що втрачають будь-яку правдоподібність, особливо коли об'єктом крадіжки є не продукти першої потреби, а алкоголь, цигарки або делікатеси. Сором викликає не стільки сам факт крадіжки, скільки відсутність елементарної гідності та готовності відповідати за свої вчинки.
Це ж дитина, а я ж мати
Особливо напружені ситуації виникають, коли батьки дозволяють своїм дітям абсолютно неприйнятну поведінку в громадських місцях, прикриваючись сакраментальною фразою: "Це ж дитина!". Бруд від дитячих черевиків на товарах чи меблях — це лише найбезневинніший прояв такої безвідповідальності. Значно гірше, коли неконтрольовані діти бігають між рядами, зачіпають інших покупців, кричать, влаштовують істерики або псують товари, а їхні батьки абсолютно ігнорують ці прояви, вважаючи, що материнський статус звільняє їх від відповідальності за поведінку дитини. У таких ситуаціях найбільше шкода саму дитину, яка не отримує необхідного виховання та розуміння меж прийнятної поведінки. Спроби зробити зауваження таким батькам зазвичай марні та призводять лише до агресивної реакції.
Джерело: ukr.media
