Садити, щоб жити: як садотерапія допомагає триматися в часи війни 07.06.2025 11:00 Укрінформ Інтуїтивно ми садимо квіти на клумбах і цибулю біля окопів. Час усвідомити: це не просто бажання, а дієвий спосіб відновлення
Садотерапія – один із ефективних методів корекції важких психологічних та психіатричних станів, особливо помічна при ПТСР.
На вихідних, 7 та 8 червня, запрацює перша в Україні група садотерапії «Садотерапія для ветеранів». Лекції з майстер-класами з висадки рослин, ароматерапією, арттерапією. В планах терапії – облаштування декоративного городу з високими грядками і процес вирощування пряно-ароматичних культур.
«У нас такого ще ніхто не робив», – кажуть організатори. Надалі – регулярні зустрічі, спільний догляд за рослинами, чергування на полив – а це формує спільноту, де кожен важливий».
Локація садотерапевтичної групи – парк Муромець (X-парк на Трухановому острові), на базі простору емоційної підтримки «4.5.0» (з військової мови – «спокій, все добре»). До проєкту долучається і Добропарк, який вже люб'язно погодився провести екскурсії.
То ж про те, що таке садотерапія і звідки її коріння, – розбираємось далі.
У нашій культурі працю на землі чи догляд за садом часто сприймають як щось другорядне, відстале, навіть принизливе. Насправді ж робота на землі, із землею та рослинністю – це не про втечу назад, а про пошуки рівноваги, заземлення і медитативності, це дуже терапевтична річ. Сад не лише краса та користь – це спосіб навести лад у хаосі, укорінити пам’ять про себе чи події, відчути зв’язок із життям і часом, садівники завжди були у пошані. Садотерапія, яка добре відома у світі, в нас лише починає розвиватись, – це робота в довгу, жест відновлення, який варто прийняти і перейняти українцям, вже добряче травмованим російським вторгненням і війною. Садотерапія, про яку і поговоримо, – це про сталість у хаосі і пошуки у собі гармонії.
Іноді ми вдаємося до такої терапії інтуїтивно. Як жартували на зимовому Майдані 2013-го: «Весна іде – час готувати насіння моркви і цибульку». Без жартів – під час Першої світової солдати вирощували городи просто біля окопів. Те саме відбувається і сьогодні в Україні – і на фронті, і в містах, у терапевтичних групах. Тут вже починають працювати садові терапевти, їх мало, але вони вже є. У Києві, зокрема існують терапевтичні сади, на етапі створення і перша група садотерапії для ветеранів. То ж почнемо з кореня.
ЗВІДКИ Ж ЦЯ ЗЕМЕЛЬНА ТЕРАПІЯ?
Журналістка Надія Зінченко після втрати матері пише у ФБ: «Я маю корисну пропозицію для тих, у кого депресія, страх, паніка… Любі мої. Пропоную якісне й недороге зцілення. Окремим бонусом додається спів пташок, життєрадісне цвірінькання горобців, гладіння кота, а також годівля курей – якщо зможете, то з руки))
Ефективність гарантую! Це справді працює – перевірено на собі!». Поруч – фото поля, що зеленіє.
Тетяна Висоцька, телеведуча та одна із засновниць першої групи садотерапії для ветеранів, популяризаторка цього методу, навесні отримала перший в Україні диплом із фаху терапевтичного садівництва. Укрінформ поспілкувався із Тетяною. Експертка коментує: «У цьому дописі – вся суть садотерапії. Часто на роботу на землі реагують з іронією, що йде ще з часів радянського колгоспного примусу. Але саме в цьому перемиканні і суть процесу, відновлення. Особливо, коли людина у втраті, – вона точно знає, про що мова».
Источник: www.ukrinform.ua
