Україна активно розвиває власну балістичну програму, що є важливим кроком у протидії агресору. Водночас, поява таких технологій виводить країну до кола держав, які володіють балістичними ракетами.
Розробка балістичних ракет – це вкрай складний технологічний процес, доступний далеко не всім країнам. Навіть тактичні балістичні ракети є рідкістю. У цьому матеріалі УНН розповідає про країни, які мають балістичні ракети у своєму арсеналі.
Україна рухається шляхом створення власних балістичних ракет, що є критично важливим у війні проти росії. Балістичні цілі є одними з найскладніших для перехоплення, а самі ракети здатні нести значний боєзаряд, що дозволяє уражати важливі об’єкти на території противника.
Крім того, поява української балістики додає престижу та гордості, адже Україна приєднається до обмеженого клубу країн, що володіють подібними технологіями.
Багато країн витрачали десятиліття на розробку власних балістичних програм, тоді як Україна змушена досягати успіху в надзвичайно стислі терміни.
Українська балістична програма
У липні Міністерство оборони України оголосило про успішні випробування балістичних ракет, зокрема розробки конструкторського бюро “Південне” – оперативно-тактичного ракетного комплексу “Сапсан”. Компанія Fire Point також розвиває власну балістичну програму, представивши дві ракети: FP-7 (дальність до 200 км) та FP-9 (дальність 855 км).
Ракета FP-7 за своєю дальністю польоту порівнянна з американськими ATACMS. Ці тактичні балістичні ракети призначені для ураження складів та скупчень ворожих сил на відстані до 200 км.
За даними Fire Point, ракета FP-7 пройшла близько 15 випробувальних пусків і наразі перебуває на етапі сертифікації Міністерством оборони України. Ракета FP-9, хоч і належить до класу ракет малої дальності, але завдяки можливості подолати понад 800 км, потенційно може досягти москви.
Міжконтинентальні ракети
Лише невелика кількість країн у світі має технологічні потужності для розробки та експлуатації міжконтинентальних балістичних ракет (МБР). До цього переліку входять насамперед ядерні держави, оскільки МБР є основним засобом доставки ядерної зброї.
До класу МБР відносять ракети з дальністю польоту понад 5500 кілометрів.
Збройні сили США мають на озброєнні наземні МБР “Minuteman III” (з дальністю до 13 тисяч кілометрів залежно від бойового навантаження) та ракету “Trident II”, що базується на підводних човнах (до 12 тисяч км). За оцінками експертів, загальний арсенал цих ракет становить близько 600 одиниць.
Росія має приблизно 500 МБР, переважно це сучасні ракети “Ярс” наземного базування (з дальністю до 12 тисяч км), а також морські ракети “Булава” та “Синева”. Ракета “Орєшник”, за класифікацією дальності, належить до балістичних ракет середньої дальності.
Китай володіє серією ракет “Дунфен” (“Східний вітер”), серед яких щонайменше дві – DF-31 та DF-41 – є міжконтинентальними. За різними оцінками, їхня дальність польоту може сягати 15 тисяч кілометрів.
Франція має МБР лише на підводних човнах. Французька ракета M51 здатна подолати до 10 тисяч км.
Деякі країни, як-от Ізраїль, офіційно не підтверджують наявність МБР, але, за неофіційною інформацією, ракета Jericho III може вражати цілі на відстані понад 6 тисяч км. Існують суперечливі дані щодо Індії: ракета Агні-V, за різними оцінками, має дальність від 5 до 8 тисяч км.
Інформація щодо Північної Кореї є найбільш закритою, але припускається, що у сімействі ракет Hwasong є принаймні одна ракета цього класу.
Країни з ракетами меншої дальності
Дещо більша кількість країн володіє балістичними ракетами меншої дальності.
Це тактичні балістичні ракети (дальність до 300 км), балістичні ракети малої дальності (від 300 до 1000 км) та балістичні ракети середньої дальності (від 1000 до 5500 км).
Китайські ракети “Дунфен” включають зразки тактичної та середньої дальності. Цікаво, що Китай постачав балістичні ракети Туреччині. Комплекси Yıldırım були розроблені на базі китайської ракети B-611, а згодом за китайською кооперацією з’явився комплекс Bora. Наразі Туреччина має власні розробки, такі як Tayfun Block-2 з заявленою дальністю польоту до 800 км.
Армія США використовує ATACMS (300 км, з модернізаціями до 450 км) та PrSM (500 км).
Україна щоночі відчуває на собі дію російських балістичних ракет, зокрема “Іскандер-М” (до 500 км), а також згадані комплекси “Ярс” та “Булава”, які здатні запускати ракети різної дальності.
Власне виробництво балістичних ракет із дальністю до 5500 км також мають Іран, Індія, Північна Корея та Пакистан.
Порада від Українські факти: Розвиток Україною балістичної програми не лише посилює обороноздатність, але й робить країну повноправним членом елітного клубу держав з передовими ракетними технологіями.
Дізнатися більше на: unn.ua