Президент США Дональд Трамп надав Україні дозвіл на виробництво ракет до зенітно-ракетних комплексів Patriot. Це рішення підтримала оборонна компанія Lockheed Martin, а Президент України Володимир Зеленський заявив про технічну можливість запуску виробництва до кінця 2026 року.
Рішення американського лідера щодо надання Україні ліцензії на виготовлення ракет для ЗРК Patriot викликало значний резонанс. Однак, процес запуску такого виробництва пов’язаний із низкою невизначеностей: тип ліцензії, місце розгортання виробничих потужностей та терміни запуску.
Після заяви Трампа про надання Україні ліцензій, оборонна компанія Lockheed Martin, яка є виробником ракет Patriot, висловила підтримку цьому рішенню. Президент України Володимир Зеленський зазначив, що до кінця 2026 року українська сторона матиме технічну спроможність виробляти ці американські ракети.
Важливість цього кроку важко переоцінити, особливо в умовах, коли Росія активно використовує балістичні ракети проти українських міст. Patriot вважається ефективним засобом протидії таким ракетам. Однак, ракети PAC є дефіцитним та дорогим продуктом. Річне виробництво становить трохи більше 600 одиниць, тоді як за оцінками експертів, Україна щорічно потребує щонайменше 2000 таких перехоплювачів. Військовий експерт Олексій Гетьман пояснює, що для гарантованого збиття балістичних цілей часто застосовують дві-три ракети PAC-3, що суттєво збільшує потребу.
Після оголошення про надання ліцензій виникло питання щодо їхнього типу: чи стосуватимуться вони ракет PAC-2 GEM-T від Raytheon, чи більш сучасних PAC-3 MSE від Lockheed Martin. Деякі джерела вказують на отримання дозволу на виробництво саме PAC-3, на що, окрім США, має право лише Японія.
Досвід інших країн
У 2006 році Японія уклала угоду на виробництво ракет Patriot на потужностях Mitsubishi Heavy Industries, спочатку розглядаючи PAC-2, а згодом PAC-3 MSE. Проте, повна локалізація виробництва так і не була досягнута, оскільки критично важливі компоненти, як-от головки самонаведення від Boeing, досі постачаються зі США. Щорічне виробництво становить трохи більше 20 ракет, і експорт до інших країн не передбачений.
Німеччина також отримала ліцензію, але наразі мова йде про виробництво ракет PAC-2 GEM-T. Спільне виробництво MBDA Deutschland та Raytheon, яке було анонсоване у 2022 році, планується запустити лише у вересні поточного року, а перші ракети очікуються у 2027-му. Планована потужність заводу – 180 перехоплювачів на рік, що не задовольняє поточні потреби України.
Польща та часткова локалізація
У 2018 році Польща отримала дозвіл на виробництво бічних маневрових двигунів для ракет PAC-3 MSE. Виробничу лінію планують сертифікувати у вересні 2025 року, а перше замовлення очікується через сім років після укладення угоди. Польща розглядає можливість отримання ширшої ліцензії на виробництво PAC-3 MSE.
Більшість експертів припускають, що Україна отримає ліцензію на виробництво PAC-3, проте це, ймовірно, означатиме збирання ракет з імпортних комплектуючих. Економічний експерт Олег Пендзин пояснює, що ліцензія надасть право на збирання всіх елементів у кінцевий продукт, хоча виробництво самих компонентів здійснюватимуть близько 400 компаній-підрядників.
Час, бюрократія та виробничі потужності
Запуск виробництва ракет залежить від кількох факторів: своєчасне отримання ліцензій та технічної документації, подолання бюрократичних перешкод, забезпечення постачання комплектуючих та наявність кваліфікованих фахівців. Експерт Фабіан Хоффманн з Норвезького інституту оборонних досліджень припускає, що український завод зможе виготовляти 200-300 перехоплювачів на рік, що значно менше від потреби.
Ключовим фактором є наявність сертифікованих виробничих потужностей. Розглядаються два варіанти: розміщення виробництва в Україні або в Європі. Військовий експерт Дмитро Снєгирьов вважає, що Німеччина є оптимальним місцем для розгортання виробничої лінії через наявний досвід виробництва ракет PAC-2, безпекові умови, промислову та наукову базу, а також підготовлені кадри. Це дозволить прискорити процес виробництва PAC-3. У випадку виробництва в Німеччині, запуск очікується через рік, а сам виробничий цикл ракети триває до 24 місяців.
Якщо ж виробництво буде розгорнуто в Україні, знадобиться створення безпечного заводу, підготовка кадрів та налагодження логістики. За оптимістичними прогнозами, цей процес займе 2-3 роки, за песимістичними – до 6 років, що є занадто тривалим терміном для поточних потреб.
Альтернативні рішення
Експерти пропонують розглядати не тільки виробництво ракет до Patriot, а й пошук доповнень до цих систем. Серед ефективних альтернатив називають оновлену франко-італьську систему SAMP/T NG та американський комплекс THAAD. Проте, ці системи також мають обмежену доступність та тривалі терміни постачання.
Ще однією перспективою є українська ракета FP-7.x від компанії Fire Point, яка має стати ключовим елементом європейської антибалістичної системи Freyja. Ця ракета вже пройшла льотні випробування та потребує інтеграції з європейськими компонентами, такими як командні пункти, радари та головки самонаведення. Підписання спільної декларації про Антибалістичну коаліцію лідерами 10 європейських країн має прискорити цей процес.
Головний конструктор Fire Point Денис Штілерман пояснює, що FP-7.x є спільним продуктом, який може інтегрувати різні компоненти від європейських партнерів. Виробництво цієї ракети, ймовірно, буде менш тривалим, ніж PAC-3. Fire Point готова ділитися технологіями для масштабування виробництва, а вартість ракети значно нижча за американські аналоги: від 500 тисяч доларів без головки самонаведення до 750-800 тисяч доларів з нею, тоді як PAC-3 коштує мільйони доларів.
Економіст Олег Пендзин висловлює більшу надію на українську розробку, ніж на швидкий запуск збирання PAC-3. Компанія Fire Point розраховує на перші перехоплення до кінця 2027 року.
Порада від Українські факти: Отримання Україною ліцензії на виробництво ракет Patriot є стратегічно важливим кроком, проте реалізація цього проекту потребує значного часу та ресурсів, що робить розгляд альтернативних, зокрема українських, розробок, таких як ракета FP-7.x, пріоритетним.
За матеріалами: unn.ua