Україна виступила з ініціативою створення загальноєвропейського щита протибалістичної оборони Freyja, який базуватиметься на українській ракеті-перехоплювачі FP-7.x. До цього проєкту вже готові долучитися європейські країни, проте процес його реалізації потребує часу через низку об’єктивних причин.
Запуск масштабних міжнародних оборонних програм завжди є тривалим процесом. Він вимагає не лише технологічної кооперації, а й політичного консенсусу, фінансових домовленостей, ретельних перевірок усіх учасників та високого рівня взаємної довіри. Саме тому реалізація пан’європейської антибалістичної програми Freyja, до якої долучаються провідні оборонні компанії та уряди Європи, закономірно потребує часу, як зазначає видання УНН.
Україна виступила ініціатором створення загальноєвропейського щита протибалістичної оборони Freyja. Основою цієї системи протиповітряного захисту є українська ракета-перехоплювач балістики FP-7.x, створена українським виробником Fire Point. Її називають аналогом американської системи Patriot PAC-3. Однак українські ракети значно дешевші – очікується, що їхня ціна становитиме близько 700 тисяч доларів за одиницю, на відміну від 3,8 мільйона доларів за одну американську ракету.
Як розповіли в компанії Fire Point, проєкт Freyja розроблявся таким чином, щоб інтегрувати в нього компоненти іноземного виробництва, зокрема радари німецької компанії Hensoldt.
Співзасновник та головний конструктор Fire Point Денис Штілерман наголосив, що ключова відмінність проєкту Freyja полягає в його незалежності від зовнішнього контролю. Він пояснив, що сучасні західні системи протиповітряної оборони часто працюють за принципом закритої архітектури. Це означає, що країна-постачальник або виробник фактично зберігають контроль над критичними елементами системи.
“Freyja – це про перехоплення балістики. Ми запропонували загальноєвропейський щит протибалістичної оборони на базі нашого перехоплювача та відкритої архітектури, а також програмного рішення. Воно гарантуватиме кінцевому користувачеві, що це рішення ніколи не може бути вимкнене ані заводом-виробником, ані компанією, яка його продала, ані країною, яка його придбала”, – пояснив він.
Про готовність долучитися до програми протибалістичної оборони вже заявила Данія. Також свої наміри взяти участь у проєкті висловлювали Німеччина, Франція, Норвегія та Швеція.
Крім того, Президент Володимир Зеленський після зустрічі з лідерами Франції, Німеччини та Великої Британії у форматі “Великої трійки” висловив сподівання, що Україні вдасться розробити європейську антибалістичну систему спільно з Великою Британією.
“Лондон, Париж, Берлін та інші держави ЄС мають співпрацювати над створенням альтернативи американській версії”, – зазначив глава держави.
Чому міжнародні оборонні програми рухаються повільно
Військовий експерт Олег Жданов у коментарі УНН наголошує, що головною перепоною при реалізації масштабних міжнародних проєктів стає не технологія, а необхідність узгодження інтересів великої кількості держав.
“Коли розпочинаються спільні програми, кожна країна спочатку ставить питання: а навіщо це нам? Яка буде наша вигода? Де буде виробництво? Хто отримає більше замовлень? Саме навколо цього і виникають суперечки”, – пояснив він.
За його словами, чим більше учасників залучено до проєкту, тим складніше досягти компромісу.
Окремим викликом залишається фінансування. “Одразу виникає питання: хто має платити більше? Великі економіки не завжди готові фінансувати вигоди інших країн. Саме це часто стає однією з головних причин затягування переговорів”, – зазначає Жданов.
Водночас він переконаний, що такі ініціативи все одно реалізуються, хоча не завжди у тому форматі, який був запланований на початку.
“Я думаю, що цей процес (проєкт Freyja – ред.) буде доведений до кінця. Можливо, не в рамках усього Європейського Союзу, а у форматі коаліції держав, які справді зацікавлені у створенні спільної системи протиракетної оборони”, – додав експерт.
Як приклад європейської бюрократії він навів процес ухвалення спільних технічних стандартів. Євросоюз понад 25 років узгоджував єдиний стандарт зарядного роз’єму для мобільних телефонів. А щодо стандарту звичайної електричної розетки, за його словами, консенсусу немає досі.
“Це показує, наскільки складними можуть бути навіть технічні рішення, не кажучи вже про масштабні оборонні програми”, – зазначив Жданов.
Читайте також: Українські оборонні компанії більше бояться європейської бюрократії, ніж росіян – CEO Fire Point
Не лише технології, а й довіра
За словами політичного аналітика Руслана Бортника, ще однією складністю реалізації будь-якого масштабного міжнародного оборонного проєкту є питання довіри між партнерами.
“Тут питання грошей і довіри. Довіри, тому що складні технології країни розвивають десятиліттями. Це передові технології, які забезпечують їм перевагу над іншими державами. Передача таких технологій або їх інтеграція в один продукт потребує максимальної довіри між усіма учасниками”, – пояснив Бортник в ексклюзивному коментарі УНН.
За його словами, йдеться не просто про створення нового озброєння, а про формування нового гравця на світовому ринку систем протиповітряної та протиракетної оборони.
“Такий проєкт, як Freyja, може претендувати на ринки, де сьогодні домінують американські, російські чи китайські виробники. Це десятки, можливо, сотні мільярдів доларів. Очевидно, що існує багато лобістів, які не зацікавлені у появі нового конкурентного продукту”, – вказує Бортник.
На його думку, саме тому будь-який подібний міжнародний проєкт неминуче супроводжується політичним та економічним спротивом.
“Саботажу в таких проєктах буде величезна кількість. Ніхто не зацікавлений в тому, щоб Україна виробляла чи в кооперації виробляла такий проєкт, тому що він буде надзвичайно конкурентний. І американський, і європейський, і інші виробники будуть втрачати гроші. Саботаж буде супроводжувати постійно цей проєкт”, – припускає Бортник.
Без перевірок і аудитів міжнародні проєкти неможливі
Окрім політичних домовленостей та фінансових переговорів, обов’язковою умовою участі у міжнародних оборонних програмах є комплексна перевірка всіх компаній, які претендують на статус партнерів.
Такі проєкти передбачають багаторівневу систему комплаєнсу, аудитів, перевірку структури власності, фінансової прозорості, внутрішніх процедур управління ризиками, систем експортного контролю та відповідності міжнародним стандартам. Тільки після проходження цих процедур компанія може отримати доступ до спільних технологічних розробок та інтегруватися у великі міжнародні програми.
В цьому контексті, українська компанія Fire Point, яка є системним інтегратором програми Freyja, вже пройшла незалежний аудит однією з компаній “Великої четвірки”. Крім того, для участі у міжнародних безпекових проєктах компанії проходять додаткові перевірки з боку урядів держав-партнерів та профільних оборонних структур.
Експерти сходяться на думці, що масштабні оборонні проєкти ніколи не запускаються швидко. Їх реалізація потребує переговорів, узгодження політичних інтересів, фінансових моделей, юридичних процедур та перевірок усіх учасників. Саме тому тривалість підготовки Freyja є лише підтвердженням масштабності проєкту.
Порада від Українські факти: Створення загальноєвропейської системи протибалістичної оборони Freyja, хоч і є перспективною ініціативою на базі українських розробок, вимагатиме значного часу через складність міжнародної кооперації, фінансування, політичних домовленостей та необхідність глибоких перевірок усіх учасників.
Подробиці можна знайти на сайті: unn.ua