Автор фото, Reuters
Міноборони України оголосило про звільнення села Урожайне на Донеччині. “Урожайне звільнили. Наші оборонці закріплюються на рубежах. Наступальні дії тривають”, – повідомила у середу заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.
Слідом за нею взяття села підтвердив і представник генштабу ЗСУ Андрій Ковальов.
Про те, що російські частини залишили селище Урожайне на схід від раніше втраченого ними села Старомайорське, писали російські Z-блогери, але підтвердження цієї інформації до сьогодні не було.
- WSJ: Захід починає готуватися до нового контрнаступу ЗСУ – у 2024 році
- Щоб досягти успіху, Україні достатньо прорвати одну ділянку фронту: аналіз Time
- Наступ України став масштабнішим. Чи буде прорив до кінця літа?
Урожайне – одне з невеликих сіл, що тягнуться вздовж річки Мокрі Яли і входили до так званого Времіївського виступу, проблемного для ЗСУ флангу, який утворився минулого року внаслідок вклинювання російських військ в українську оборону на межі Запорізької та Донецької областей.
Нині цього виступу не існує – його повністю зрізали під час літнього наступу української армії. Більше того, тепер уже ЗСУ вклинилися в російські бойові порядки і практично вийшли на цій ділянці до другої основної лінії російської оборони. Її головним опорним пунктом на цьому напрямку є село Старомлинівка, розташоване за 2-3 км на південь від Урожайного.
Саме на Времіївському виступі ЗСУ звільнили найбільше населених пунктів за весь час свого літнього наступу.
Взяття українцями сусіднього села Старомайорське підтвердили на початку серпня, і вже тоді російські Z-канали припускали, що Урожайне протримається не більше трьох днів. Однак російські війська продовжували обороняти його ще два тижні, підтягуючи резерви та безперервно контратакуючи.
Чим таке важливе Урожайне?
Воно прикриває лівий фланг наступу українських військ і, разом із Старомайорським, дає можливість сформувати досить великий плацдарм для подальшого просування до моря, причому атаки можуть йти у різних напрямках.
Загрозу російським частинам, зосередженим у районі Приютного на захід від Урожайного, становить можливий удар урозріз між ними та підрозділами у Старомлинівці. Перспективний і можливий удар уздовж річки у напрямку села Красна Поляна та далі на Маріуполь. Є й інші варіанти.
Водночас українська армія не припиняє тиск і на інших ділянках південного фронту. Надходять повідомлення про взяття нею села Роботине між Оріховим та Токмаком, що теж означає вихід на другу лінію російської оборони. Є інформація про атаки на Василівку та заняття плацдармів на лівому березі Дніпра вже на Херсонщині.
Потенційних напрямів наступу стає дедалі більше. У ЗСУ відкривається багато вікон можливостей, що погано для сторони, що обороняється.
Вже з того, як наполегливо російська армія обороняла Урожайне, видно, наскільки серйозно російський генштаб Герасимова відчуває загрозу розтягування бойових порядків та прориву оборонних рубежів.
Він намагається стабілізувати лінію фронту і вести активну оборону, намагаючись вибити противника, не дати йому розвернутися або хоча б виграти час, але для цього йому доводиться вводити у бій нові й нові резерви, зокрема й стратегічні.
За відсутності передумов до контрнаступу така оборонна тактика потребує дедалі більших ресурсів. Резервні частини є, але не всі можна залучити – одні прикривають інші, так звані танконебезпечні напрямки, інші не здатні до виконання нагальних завдань, треті потрібні на чорний день.
Але ресурси потрібні й стороні, що наступає
Автор фото, Reuters
Підпис до фото,
Українські війська на Запорізькому фронті зараз використовують тактику операцій невеликими мобільними групами.
Ці атаки, які включають розкриття російських вогневих позицій та їх придушення за допомогою ефективної артилерії та точного визначення цілей, нагадують підходи, які раніше використовувала приватна військова компанія “Вагнер” в районі Бахмута.
Варто зауважити, що “Вагнер” використовував цю тактику на обмеженій території фронту. Українські війська, натомість, намагаються розірвати оборону російських сил на значній ділянці фронту.
Обидва підходи до ведення бойових дій, безсумнівно, призводять до значних втрат і для нападаючої, і для обороняючої сторін. Масована атака також може призвести до високих втрат, але її успіх не гарантований.
Важливо, які рішення із балансу сил приймають обидві сторони на завершальному етапі військової операції. Це питання не тільки математики, але й стосується морального стану військових та багатьох інших факторів.
Це справа для геніального генштабу, і навіть тоді рішення не завжди є очевидними.
