Країни Європейського Союзу досягли попередніх домовленостей щодо реформування європейської міграційної політики. Ця проблема назріла давно, причина її – надвисока кількість мігрантів, які прибувають на територію ЄС. До того ж переважна більшість з них є нелегалами.
Про це повідомляє видання Reuters. Очікується, що нова система запрацює вже до червня 2024 року, коли мають пройти вибори в Європарламент.
Зазначається, що попередня угода була досягнута на рівні постійних представників країн ЄС. Згідно з домовленостями, країни, які приймають найбільше мігрантів (наприклад, Італія чи Німеччина), можуть прискорювати процедури надання притулку для біженців.
Варто розуміти, що тут йдеться переважно про мешканців країн Близького Сходу. України це фактично не стосується, адже українці, по-перше, найчастіше потрапляють до ЄС як біженці абсолютно легально, а по-друге, для них діють окремі спеціальні програми.
Окрім прискорення процедури надання притулку, країни ЄС, які приймають втікачів, можуть звертатися до інших сусідів по Євросоюзу за “оперативною допомогою”. Сюди, зокрема, входить фінансова допомога, а також допомога з переселенням.
“Тепер 27 країн-членів Євросоюзу продовжать переговори з Європарламентом. Вони сподіваються, що до виборів до законодавчого органу ЄС 2024 року міграційна система буде функціонувати”, – пишуть журналісти.
Також вони зазначають, що Італія погодилася на дію угоди після виконання її умов. Це, зокрема, вилучення деяких згадок про діяльність благодійних організацій, які фінансує Німеччина для допомоги нелегальним мігрантам.
Традиційно для себе вчинили Угорщина та Польща. Вони виступають проти прийому взагалі будь-кого, якщо він чи вона прибувають з Африки та Близького сходу. Тож Будапешт та Варшава проголосували проти угоди – як і всі роки до цього.
А от Австрія, Чехія та Словаччина не голосували “за”, але й не стали голосувати “проти”. Ці країни просто утрималися. Тож рішення було прийняте простою більшістю голосів держав-членів ЄС.
Міграційна криза в Європі: знову?
Зазначимо, що та міграційна криза, яка зараз триває в Європі, не є чимось новим для континенту. Втім, в 2023 році ця проблема знову загострилася. Наразі міграційні потоки з Близького Сходу та особливо з країн Магрібу зросли подейкуди на 600 (!) відсотків.
Звичайно ж, це бентежить євробюрократію. Чиновники давно намагаються якось врегулювати дане питання. Втім, поки це виходить не дуже, а мігранти залишаються одним із головних викликів для Європейського Союзу.
Власне, як ми вже зазначили вище, з такою кризою ЄС стикається не вперше. Можна згадати хоча б гуманітарну катастрофу 2015-2016 років, коли з Близького Сходу через різні причини (активна ескалація військових конфліктів, революції та бунти, голод тощо) в Європу хлинули сотні тисяч біженців.
Майже всі вони були нелегалами. Тисячі вмирали по дорозі, найчастіше – тонучи в морі. Ті, кому вдавалося досягти кордонів ЄС, штурмували пункти пропуску. А деякі країни, такі як Польща, Угорщина, Хорватія та інші, взагалі відмовилися якось допомогати цим людям на території своїх держав. Це викликало вже внутрішній розкол серед політичних еліт ЄС.
Втім, небажання окремих країн приймати біженців можна зрозуміти. На відміну від українців, ситуація з мігрантами з тих регіонів, які культурно дуже далекі від Європи, насправді була та залишається відверто напруженою, якщо не сказати катастрофічною. Якщо наші люди, які по суті нічим особливим не відрізняються від інших східнослов’янських народів (тих же поляків, чехів, словаків тощо), дуже швидко інтегруються в країни, куди вони прибувають, вчать мову, приймають культуру та починають працювати, то от гості з Близького Сходу та Африки найчастіше робити цього не бажають. Що і викликає проблеми.
Згідно з міжнародним правом, усі біженці є рівними та мають рівні права. Країни, куди вони прибувають, мають надавати їм усі можливості для швидкої інтеграції в ці суспільства. Це мовні курси, мінімальна соціальна допомога, житло, освіта тощо. І українці цим активно користуються, дуже швидко “змішуючись” з місцевими. А от умовні африканці – переважно ні.
Найчастіше в Європу прибувають неосвічені та не затребувані в ній мігранти з подібних країн. Вони не бажають приймати нову культуру та цінності, натомість нав’язуючи свої. Вони також не бажають вчитися чи працювати, віддаючи перевагу отриманню соціальної допомоги. Тому серед благообразних європейських міст то тут, то там виростають наче з-під землі мігрантські гетто, де процвітає злочинність та навіть подейкуди діють шаріатські норми.
Звичайно ж, ні в якому разі не йдеться про якийсь расизм чи розподіл людей на сорти. Серед українців теж є немало тих, хто не хоче працювати та може поводити себе нечемно. А серед мігрантів з Магрібу чи Близького Сходу є активні, палкі до знань та законослухняні люди. Однак ми говоримо саме про загальні тенденції – а вони, на жаль, очевидні.
Окремі країни на кшталт тієї ж Польщі дійшли до таких же висновків – і взагалі не пускають мігрантів. Подібні рішення видаються досить радикальними та не зовсім справедливими. Однак праві уряди цих країн дуже пекуться про свою моноетнічність та монокультурність, а тому відверто “посилають” Брюссель та інші західноєвропейськи столиці за відомим напрямком, ігноруючи всі європейські міграційні квоти.
Наразі не можна зі впевненістю прогнозувати, чим завершиться реформа міграційної політики Євросоюзу та чи буде вона успішною. Однак те, що саме мігранти з культурно відрізняючихся країн є одним з головних стратегічних викликів для ЄС – факт.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- У Польщі не вщухає "скандал XXI століття" з корупцією за візи для мігрантів перед виборами: деталі
- Човен з мігрантами розбився біля узбережжя Італії: відомо про десятки загиблих
- У Польщу знову проривалися мігранти: білоруські служби засліплювали польських офіцерів лазерами
