В умовах війни та економічної нестабільності аграрний сектор України стикається зі значними викликами. Одним із ключових секторів, який страждає, є борошномельна галузь, що стикається з нестачею якісної сировини, складнощами з експортом та зростаючими енергетичними витратами. Про це пише propozitsiya.com з посиланням на millermagazine. За словами директора Спілки борошномелів України Родіона Рибчинського, цьогорічна частка продовольчої пшениці (1-3 класи) становить 27% від усього врожаю, що є значним обмеженням для галузі. Решта врожаю складається з некласифікованих або фуражних сортів. «Незважаючи на сприятливі погодні умови, ми очікували кращих результатів, проте якість зерна поступово знижується з 2016 року», – зазначив Рибчинський. Причиною цього є скорочення використання мінеральних добрив, менш інтенсивне управління полями та зниження якості насіння. Через обмежену кількість якісної пшениці виникають труднощі із забезпеченням внутрішніх потреб та експортом борошна. Хоча на папері наявної кількості продовольчої пшениці має вистачити для покриття внутрішніх потреб (3,5 млн т), фактично фермери стримують продажі пшениці вищого класу на внутрішньому ринку, що штовхає ціни вгору. Високі логістичні витрати також впливають на експорт. Транспортування однієї вантажівки з центральної України до ЄС коштує близько 2500 євро, що додає 100 євро за тонну до вартості. Через це українські компанії часто укладають лише короткострокові контракти на невеликі обсяги борошна. Зміни також відбулися і в географії експорту. До війни основними покупцями українського борошна були країни Близького Сходу та Північної Африки, однак тепер лідерами є Молдова, Палестина, Ізраїль і країни ЄС. Це зумовлено логістичними обмеженнями, оскільки Україна зараз експортує продукцію в контейнерах. «Наші компанії не можуть експортувати борошно за межі Палестини та Ізраїлю, оскільки маршрути через Червоне море заблоковані, і суднам доводиться об’їжджати Африку», – пояснив Рибчинський. Військові умови також збільшують витрати на електроенергію. Багато компаній, щоб забезпечити безперервність виробництва, інвестували у генератори, однак вони є дорожчими, ніж звичайне електропостачання. Менші підприємства ще можуть витримати короткострокові відключення за допомогою генераторів, проте великі млини потребують значно більших енергоресурсів. Наразі державної підтримки для борошномелів немає, а єдиною доступною допомогою залишаються загальні кредитні програми, такі як програма кредитування під 5-7-9%. Попри складнощі, галузь адаптується та шукає нові можливості, зокрема на внутрішньому ринку, а також продовжує шукати нові експортні шляхи та вдосконалювати виробництво для підтримки конкурентоспроможності.
Джерело: propozitsiya.com
