З приходом християнства на Трійцю люди приходили до церкви на молебень з букетиком з польових квітів і трав. Вірили, що свята вода підсилює їх цілющі і захисні властивості. Тому освячені трави не викидалися, а зберігалися. В основному на Трійцю збирали полин, любисток, аїр, пижмо, чебрець, м'яту і мелісу.
Полин звичайна (чорнобиль)
Димом сухого полину радили обкурювати житло перед новосіллям, а потім і прикріплювали пучок трави над вхідними дверима у порога, щоб «не давати проходу» в будинок темним силам. «Гіркої траві» приписували здатність захищати від русалок, які були дуже активні під час Троїцького тижня.
Вірили, що подорожній, який сховає собі в черевик листочок полину, може пройти багато миль, не знаючи втоми, а якщо подивитися на полум'я багаття, запаленого в честь літнього сонцестояння, крізь пучок полину, це забезпечить гарний зір на весь рік.
У народній медицині корінь полину використовували як заспокійливий засіб, а листя, як болезаспокійливі і регулюють діяльність шлунково-кишкового тракту і менструального циклу.
Аїр болотний
Стебла аїру болотного розкидали по підлозі у всіх кімнатах. Вважалося, що він привертає в будинок добрих духів, очищає житло і зміцнює здоров'я мешканців. Вірили, що аїр приносить удачу, багатство, душевну рівновагу і надійно захищає від напастей тільки тих, у кого в душі немає зла, інакше рослина не проявляє свою чарівну силу.
Настоянки з лепехи робили для полоскання рота, а шматочок висушеного корінця радили тримати в роті біля запаленої ясна, як дезінфікуючий засіб. Також відваром з квіток нагідок, кореня лепехи і лопуха мили голову, щоб волосся не випадало.
Любисток
Любисток («любовний корінь», «щаслива травичка») захищав від будь-якого чаклунства, пристріту, псування або нечистої сили. Корінь любистку додавали у воду для купання. Вважалося, що вода з них здатна очистити не лише тіло, але і душу, а також може привернути любов. Дівчата відваром любистку мили волосся, а мами клали любисток в ліжку своїм дочкам: щоб дівчинка «своє щастя вибрала, не чуже, і щоб він з нею залишилося назавжди».
У народній медицині відвари, настої та чаї з любистку застосовувалися як сечогінний, сердечне, відхаркувальний, очищає і болезаспокійливий засіб. А його свіже листя, трохи пом'явши, прикладали до чола, для зняття головного болю будь-якого походження.
Пижмо
Пижмо теж вважалася травою оберегом. Вірили, що якщо носити при собі її листочки, то всякому «привороту відворот буде». В наш час, листя і квіти пижма часто використовують як засіб проти молі.
У народній медицині пижмо використовується при лихоманці, як протиглисний засіб, при шлунково-кишкових захворюваннях, подагрі, ревматизмі, захворюваннях печінки і жовчного міхура. А медичні препарати з пижма посилюють секрецію жовчі, тонізують мускулатуру органів травлення, підвищують артеріальний тиск крові, нормалізують ритм серця, а також ранозагоювальну і протизапальну дію.
Чебрець (чебрець повзучий)
Чебрець у слов'ян шанобливо величали «жіночої травою» («богородицькою травою») і вірили, що пучок чебрецю в будинку може допомогти жінці залучити судженого, народити і виростити дитину, зберегти мир в сім'ї. Траву могли зашивати в подушку (вважалося, що вона здатна позбавити від нічних кошмарів) або носити з собою як оберіг, у вигляді ладанки або зашивши в одяг. Щоб віднадити від будинку неприємного людини, підсипали йому порошок з висушеної трави взуття.У селах димом сухої трави чебрецю обкурювали худобу, уберігаючи його від псування або пристріту.
Вірили, що гілочка чебрецю наділить чоловіка, який носить її з собою, сміливістю, мужністю, завзяттям, хоробрістю і принесе успіх у всіх починаннях.У Стародавньому Римі жовніри купались у воді, настояній на тимьяне, щоб набратися сили, сміливості і енергії («thymus» – означає «сильний», «мужній»).
Аромат чебрецю і чай з нього заспокоюють і проганяють безсоння. Чебрець в народній медицині застосовували як відхаркувальний, потогінний, заспокійливий та болезаспокійливий засіб. Примочками з чебрецю знезаражували рани, тамували біль.Ароматичні ванни з чебрецю вважалися цілющими при хворобах, викликаних порушеним обміном речовин. Його додавали в лікарські настої, якими виліковували алкоголізм, хвороби нирок, біль у шлунку, кишечника і болі в суглобах.
Перцева м'ята і меліса (м'ята лимонна)
Пахучій м'яті приписували властивості відлякувати злих духів, очищати будинок і захищати його від ворогів. Ще в давнину помітили, що аромат рослини здатний відновлювати душевну рівновагу і розвіювати нудьгу. Можливо, це відбувається тому, що аромат м'яти і чаї з листя активізують розумову діяльність. Тому, в Стародавньому Римі на заняття стародавніх філософів рекомендували ходити у вінках з м'яти, а столи перед прийомом гостей натирали листям рослини, вважаючи, що його аромат сприяє жвавій застільній бесіді і піднімає настрій.
Аромат свіжих товчених листя м'яти наші предки використовували як засіб проти сонливості, а сухе листя м'яти зашивали в подушку, щоб нормалізувати сон.
Чаї з м'яти і меліси заспокійливо діє при нервових і серцевих хворобах, регулюють функцію ШКТ, здатний повертати тонус організму при занепаді сил, тамувати зубний біль і освіжити ротову порожнину. Компресами з теплих листя меліси можна лікувати шкірні запалення, а якщо пожувати листя м'яти з медом, то вони усунуть запах алкоголю.
Джерело: ukr.media
