100-відсоткове фінансування державою навчання студентів частково залишиться 06.03.2024 12:08 Укрінформ Надання грантів студентам є прогресом, вважають ексміністри освіти і науки Лілія Гриневич і Сергій Квіт
Майбутніх студентів зацікавили озвучені Міністерством освіти та науки пропозиції грантів на навчання у вишах у розмірі щорічних 15 – 50 тисяч гривень, які можуть надавати після ухвалення Верховною Радою України законопроєкту №10399, перше читання якого було заплановане на найближче засідання Верховної Ради 6 березня. Загалом йдеться про зміни, які зачіпають механізми дії усталеної з радянських часів системи держзамовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою.
Хоча частина українців почали панікувати: невже тепер зовсім ніхто зі студентів не зможе вчитися повністю за бюджетні гроші?
Укрінформ дізнався, що буде з держзамовленням у вищій освіті і коли треба депутатам Верховної Ради остаточно проголосувати за зміни, щоб студенти навчального року 2024 – 2025 уже змогли скористатися грантовою системою фінансування свого навчання в українських вишах.
РЕЛІКТ РАДЯНСЬКОЇ ПЛАНОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Держзамовлення щодо підготовки фахівців у вищих навчальних закладах щорічно затверджується постановою Кабінету Міністрів, переважно, у липні. Для його обчислення беруть певні прогнози, спроможність вищих навчальних закладів тощо. «В українському законодавстві є норма про те, що державне замовлення надається не менш як 50 відсотків тим, хто навчається у системі вищої освіти. Однак, вона не завжди виконувалася. Але, принаймні, була така гарантія», – констатує Лілія Гриневич, перша проректор Київського університету імені Бориса Грінченка, міністр освіти і науки у 2016 – 2019 роках.
Система держзамовлення, яка діє в Україні, незрозуміла нікому з наших західних партнерів, зауважує Сергій Квіт, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія». Міністр освіти і науки у 2014 – 2016 роках каже, що головним недоліком цього релікта радянської планової економіки є те, що він не ґрунтується на об’єктивних даних про потреби нашої держави у фахівцях.
«Система держзамовлення не спирається на об’єктивні розрахунки. Формально за всі цифри відповідає Міністерство економіки, яке прийшло на зміну Держплану УРСР, – коментує Сергій Квіт. – Принаймні, раніше так було, що одна команда розповідала, що існує магічна формула, яка дозволяє обраховувати такі потреби, але наступна неофіційно зізнавалася, що її не існує. Тобто об’єктивно неможливо визначити, скільки і яких саме фахівців з вищою освітою потрібно країні». Тут же постає питання, якої кількості університетів та освітніх програм потребують українське суспільство й вітчизняна економіка.
Сергій Квіт, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія». Міністр освіти і науки у 2014 – 2016 роках
Сергій Квіт упевнений, що навіть у теперішніх умовах неухильно має здійснюватися весь комплекс реформ, започаткований у 2014 році. «Казати, що йде війна – тому освіта не на часі, це неправильно. Треба розуміти, що від початку Незалежності освітянські проблеми ніколи не були на часі. Адже освіта – це основа для розвитку сучасного суспільства, з освітою та науковими дослідженнями пов’язані ефективність та міць української держави. Без освіти ми не можемо серйозно говорити про серйозні перспективи для української економіки», – констатує президент Києво-Могилянської академії.
І зауважує: «Якщо ми говоримо про нові підходи до системи фінансування, вона має корелюватися з усією стратегією реформування вищої освіти і спрямовуватися на створення автономних, якісних, відповідальних, конкурентоздатних не лише в Україні, а й на міжнародній арені вітчизняних університетів».
Лілія Гриневич нагадує, що країни Європейського Союзу та інші створюють можливості для того, щоб саме українська молодь із ґрунтовними знаннями навчалася в їхніх вищих навчальних закладах. Тому особливо важливо зберегти в Україні якісну вищу освіту і забезпечити таку систему її оплати студентами, яка би могла переважити пропозиції здобувати знання деінде. «І не можна зменшувати у цьому контексті державну підтримку», – переконана перша проректорка Університету Грінченка.
ЗА БЮДЖЕТНІ КОШТИ НАВЧАТИ БУДУТЬ НАЙВАЖЛИВІШИМ ПРОФЕСІЯМ
Наближається вступна кампанія, тож цьогорічні випускники шкіл посилено студіюють предмети і готуються до складання НМТ. А батьки вже встигли промоніторити минулорічну вартість навчання на випадок, якщо їхнім дітям доведеться стати у вищих навчальних закладах контрактниками.
Ось лише кілька цифр. Щоб здобувати спеціальність біотехнолога у столичному Національному університеті імені Тараса Шевченка, платили за рік навчання 33 400 грн; а різні спеціалізації майбутніх міжнародників стали доступні тим, хто зміг викласти 62 800 грн. У Львівському університеті імені Івана Франка названі позиції – 28 607 грн та 42 587 грн. Дешевше вчитися, наприклад, у Сумах, де вартість для багатьох спеціальностей – 12-15 тис. грн; а щоб стати хіміком – для навчання на першому курсі взагалі було достатньо мати 9 700 грн (щоправда, на кожному наступному курсі вартість поступово зростає на 1-2 тисячі).
Плюс-мінус подібну оплату треба буде робити власними коштами і цьогорічним першокурсникам, якщо не потраплять у число бюджетників і не запрацює система державних грантів, про перспективи якої стало відомо після внесення до Верховної Ради 10 січня цього року урядового проекту закону про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам. Щоб подати його на розгляд у першому читанні у сесійній залі і після другого ухвалити – часу залишається зовсім обмаль.
Викладені на 29 аркушах пропозиції – це про зміну існуючої ще з радянських часів системи держзамовлення, але не про скасування 100-відсоткової оплати державою підготовки спеціалістів важливих для країни професій. «Система державного замовлення, яка існує, передбачає для всіх майбутніх студентів лише два варіанти: або 100-відсоткове покриття витрат на навчання за бюджетний рахунок, або контракт. Якщо не вистачає навіть 1 бала за результатами НМТ – то потрапити на бюджетне місце неможливо. Тобто маємо звужену палітру підтримки, – коментує Лілія Гриневич. – Пропонована система грантів має свій позитив: якщо студент за отриманими балами не потрапив до числа тих, хто має повне покриття фінансування освіти, однак йому нададуть певну суму на навчання. Запровадження системи грантів у результаті призведе до збільшення кількості осіб, яких підтримають коштами із державного бюджету у різному обсязі».
Лілія Гриневич, перша проректор Київського університету імені Бориса Грінченка, міністр освіти і науки у 2016 – 2019 роках
Ще минулого року на 2024-й планували збільшення обсягів державного замовлення на підготовку фахівців за спеціальностями 222 «Медицина», 225 «Медична психологія», 227 «Терапія та реабілітація» і 231 «Соціальна робота». «Є низка спеціальностей, важливих для функціонування держави: вчителі, медики, військові, за якими залишатиметься повне покриття оплати навчання, – упевнена Лілія Гриневич. – Тобто, фактично зберігатиметься держзамовлення в обмеженому вигляді. На тепер я бачу вразливість у тому, що не визначено обсяг: скільки буде місць державного замовлення і скільки грантів різного обсягу».
У пропонованих змінах покриття оплати навчання конкретного студента чи студентки залежить не тільки від отриманих балів НМТ, а також від соціально-економічного статусу, зауважує співрозмовниця. Зараз місця державного замовлення у вищих навчальних закладах надаються вступникам різних пільгових категорій, а не тільки тим, хто має низький соціально-економічний статус. І навколо цього питання відбуваються великі дискусії.
Система вищої освіти в Україні відносно давно, ще до початку повномасштабної російсько-української війни, перетворилася на великий соціальний проект. «Якщо близько 80 відсотків випускників шкіл до 2022 року ставали студентами, це означає, що для більшості молодих людей, які не мали можливість знайти своє місце з гідною заробітною платою на ринку праці, краще було «пересидіти» у закладах вищої освіти, – пояснює Сергій Квіт. – При цьому зовсім не йшлося ні про якість освіти, ні про відповідну мережу ЗВО, яка також потребує уваги і належного впорядкування».
ГРАНТАМИ СТУДЕНТИ «ГОЛОСУВАТИМУТЬ» ЗА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ВИШІВ
Варто згадати, що тільки 2021 року за державним замовленням вперше приватні заклади вищої освіти змогли готувати молодших бакалаврів та бакалаврів. (Закладам було відкрито доступ до модуля «Державне замовлення» Єдиної державної бази з питань освіти). А законопроєкт №10399 продовжує, умовно кажучи, процес «децентралізації»: передбачається, що гранти будуть іти за майбутнім студентом у будь-який навчальний заклад, незалежно від форми власності. А не так, як раніше, – переважно у великі державні університети та академії.
«Визначальним у разі ухвалення нових норм буде вибір абітурієнта, – каже Лілія Гриневич. – Якщо він захоче піти до закладу комунальної власності, яким є, наприклад, наш столичний Університет імені Бориса Грінченка, – то нам принесе свій грант. Ми не отримували державного замовлення. Ми могли користуватися виключно регіональним замовленням. А система грантів пропонує, незважаючи на форму власності: державна, комунальна, приватна – залежно від вибору абітурієнта оплатити навчання у ним обраному виші. Це також сприятиме впорядкуванню мережі вищих навчальних закладів. Тому що своїм вибором абітурієнти фактично «голосуватимуть» за вищий навчальний заклад. Ця система, без сумніву, буде демонструвати, які саме вищі навчальні заклади пропонують таку якість освіти, що до них хочуть іти вступники».
Якщо у Міністерства освіти і науки є план запровадити гранти на навчання студентів з нового навчального року, то потрібно прийняти законопроєкт якнайшвидше. Розгляд частково залежить від пріоритетності інших питань, які стоять на порядку денному, а також від спроможності парламентської зали підтримати повністю проєкт №10399.
«Концептуально ідея грантової оплати навчання студентів правильна, прогресивна, але вона не має скоротити доступ до вищої освіти, – коментує Лілія Гриневич. – Треба довести суспільству, що зміни не погіршуватимуть попередні гарантії у праві на освіту і доступі до неї – як за обсягами, так і за вибором людей. Якщо суспільство отримає відповіді на запитання: як будуть захищені певні соціальні категорії людей, яку кількість студентів можна охопити грантовою державною підтримкою, – тоді підтримає зміни».
Наталія Піпа, депутатка, секретар Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти
«Змінювати систему держзамовлення потрібно, – каже народна депутатка Наталія Піпа, секретар Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти. – Нарешті парламентський комітет і профільне міністерство наважилися вирішувати питання, яке не вирішували 32 роки. Треба давати шанс законопроєкту №10399 і до другого читання допрацьовувати механізми запровадження грантів на навчання студентів. Треба дати нашим цьогорічним вступникам розуміння, як саме вони зможуть отримувати державні кошти на навчання».
Надтерміновою справою для України зміни в системі фінансування вищої освіти вважає президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Квіт. «Під час повномасштабної війни освіта має розвиватися і зміцнюватися, незважаючи ні на що, для того, щоб молоді люди пов’язували своє майбутнє з Україною. Це одна з ключових причин не відкладати вирішення цього питання», – каже міністр освіти і науки у 2014-2016 роках.
Адже сам факт голосування у сесійній залі Верховної Ради за якісь зміни ще не означає, що вони моментально можуть бути імплементовані. Оскільки норми кожного ухваленого закону потім мають закріпитися у механізмах їх запровадження, виписаних у підзаконних актах і різних нормативних документах, що затверджуються Кабінетом Міністрів та Міністерством освіти і науки України.
Саме тому, навіть якщо остаточні рішення про новий алгоритм фінансування буде оголошено у травні, це буде запізно, щоб вона запрацювала з нового навчального року. Невизначеність створює значну напругу і для закладів вищої освіти, і для майбутніх абітурієнтів та їхніх батьків. Необхідність якісного, але швидкого проходження законопроєкту №10399 про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам диктує відповідальність за стратегічне забезпечення кваліфікованими кадрами економіки України, яка втягнута Росією у війну.
Валентина Самченко, Київ
Фото Володимира Тарасова і надані співрозмовниками.
Освіта Законопроєкт фінансування Грант
Источник: www.ukrinform.ua
