Держоргани мають контролювати створення безбар’єрих просторів – ветеран Ексклюзив 29.05.2025 09:35 Укрінформ Щоб люди з інвалідністю мали справжній безбар’єрний доступ, потрібно перестати працювати для галочки – має бути бажання, фінансування і контроль.
Про це в інтерв’ю Укрінформу сказав ветеран російсько-української війни з Миколаєва Павло Познанський, який після важкого поранення спинного мозку і перебування у полоні пересувається на кріслі колісному, але намагається вести активний спосіб життя.
«Як відомо, в Україні розроблена Національна стратегія зі створення безбар'єрного простору до 2030 року. Це хороший документ, я його уважно перечитав. Там багато важливих моментів, які реально полегшили б життя людям з інвалідністю. Чимало з цього всього вже робиться у Миколаєві. Але недостатньо. Передусім треба перестати працювати для галочки – має бути бажання, фінансування і контроль», – сказав Познанський.
За його словами, там, де він буває, вказує персоналу на проблему доступності, але у нього склалося враження, що більшість наших громадян вперше чує про безбар’єрність.
«Мені потрібно було купити телевізор – поїхав у Комфі, Фокстрот. Але піднятися на другий поверх не зміг. Там немає ні підйомників, ні ліфтів, куди б можна було заїхати на кріслі. А це ж велика мережа магазинів по всій Україні. Хіба для них важко зробити ліфт? Та що там далеко ходити. Дивіться, ми навіть зараз сидимо у кав’ярні, де немає пандусу. А це центр міста. Це ж не проблема для бізнесу витратити на нього кілька тисяч гривень. Варто лишень захотіти. Державні органи мають це контролювати, зокрема ті, які дають дозволи на відкриття громадських закладів», – впевнений Павло.
На його думку, це потрібно не лише для ветеранів, є ще й люди похилого віку, цивільних. Тільки за офіційними даними, під час війни кількість людей з інвалідністю збільшилася на 300 тисяч, а реально їх значно більше.
Морпіх розповів, що є державна програма, яка надає можливість ветеранам та учасникам бойових дій з інвалідністю отримувати щоквартальну фінансову допомогу в розмірі 1500 грн для відвідування спортивних залів, басейнів. Але у Миколаєві він не знайшов місць, де б можна було витратити ці гроші. Тобто, зали є, але доступ до них не забезпечений: вони або у підвалі, або на другому поверсі.
«У жодний з цих закладів немає можливостей заїхати на кріслі колісному, не кажучи вже про те, щоб там був відповідно обладнаний туалет. Тож виникає питання: навіщо тоді декларувати те, що в реальності виконати неможливо?» – запитує ветеран.
А ще Павло переконаний, що як на державному, так і на місцевому рівні потрібна більш активна просвітницька діяльність у напрямку створення безбар’єрного простору, у якій мають брати участь ветерани з інвалідністю.
Як повідомляв Укрінформ, ветеран з Миколаєва Олександр Терещенко, який втратив обидві руки під час російсько-української війни, реалізує проєкт, спрямований на соціальну адаптацію людей, які мають ампутацію кінцівок.
Миколаїв Ветерани війни Безбар’єрність
Источник: www.ukrinform.ua
