Кожна ниточка, заплетена в маскувальну сітку, наближає нас до перемоги 24.05.2025 10:00 Укрінформ Укрінформ продовжує розповідати про волонтерські спільноти. Цього разу ми побували у «Печерських котиків»
З початку повномасштабного вторгнення волонтерська спільнота «Печерські котики» сплела понад 2,5 тисячі «кікімор», майже 40 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток, виготовили 10 тисяч окопних свічок, та понад 3,5 тисячі нашоломників із маскувальної сітки. Вони розташовуються на двох локаціях у Києві: на Лейпцизькій, 15‑А та на території Києво-Печерської лаври в Музеї книги і друкарства України, де ми й побували, щоб розповісти про їхню кропітку, надважливу для фронту працю.
Є ДЕКІЛЬКА ДИЗАЙНІВ «КІКІМОР»: ЛІСОВІ, СТЕПОВІ Й ЗИМОВІ
І от ми у просторій музейній залі, де вже з раннього ранку кипить робота невтомних волонтерів. Разом із координаторкою музейної локації «Печерські котики» Наталею Пухальською та відомою українською співачкою, мисткинею та волонтеркою Анжелікою Рудницькою спостерігаємо всі етапи виробництва маскувальних «кікімор» або ж «кікі», як їх скорочено називають самі волонтери та військові.
Тканину-сітку для основи «кікімор» замовляють у виробників із Харкова, і вже тут її вручну розкроюють на капюшон, основу, рукава та полички. Далі кравчиньки-волонтерки сідають за машинки – зшивають основу у стилі фрак (але дуже просторий), щоб військовим було зручно рухатися.
«Відшиваються «кікімори» на зріст 175 і 190 см. Снайпери, навіть не дуже високі, зазвичай беруть найбільший розмір. Вони дуже прискіпливо обирають довжину, оскільки їм треба, щоб у положенні лежачи взуття повністю було затулене, у розвідників до цього інший підхід, бо вони в них рухаються», – розповідає нам Наталя Пухальська.
Наталія Пухальська демонструє готову основу «кікімори», яку зараз будуть «заплітати»
Далі основу треба «заплести», для цього використовують розсотану мішковину та стрічки нарізаного спанбонду (флізелін – неткане 100% поліпропіленове термоскріплене полотно). Мішковину постачають у великих сувоях, далі її розкроюють на смужки і квадрати, які потім розсотують на нитки довжиною 25 см (на основи) і 35 см (на каптури).
Крій мішковини
«Спочатку ми працювали з різними іншими тканинами, але вони швидко мокріють і гниють. А «спанбонд» рідко стає вологим і швидко висихає, ліпше захищає техніку та позиції наших військових, навіть від променів тепловізора. Ми перевіряли», – пояснює пані Наталя.
Спанбонд привозять у великих сувоях, потім ділять на квадрати, з яких нарізальниці ріжуть стрічки. Він достатньо непрозорий, є різні кольори. «Печерські котики» плетуть декілька дизайнів «кікімор»: лісові, степові й зимові (зимові також є чотирьох видів).
Процес плетіння
Є ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ НЮАНС – НА «КІКІМОРІ» НЕ МАЄ БУТИ ГЕОМЕТРИЧНОГО МАЛЮНКА АБО ЧІТКИХ ЛІНІЙ
Зараз, звичайно, хлопці замовляють в основному «ліс», тому що почалася «зеленка». Від нарізальниць ми переходимо до головних дійових осіб, які плетуть. Хтось плете на стійці стоячи, а комусь зручніше – за столами. Плетуть «кікімори» винятково за схемами, які розробляють самі ж волонтери, зокрема пані Наталя. Адже є дуже важливий нюанс – на «кікіморі» в жодному разі не має бути геометричного малюнка або чітких ліній чи узорів. Вона має бути максимально подібна до природних кольорів і форм.
«У нас красиві схеми. А ось замовили «болото», то я від руки схеми для них зробила. Кольори всі розписані. Дівчата за ними прекрасно плетуть. У нас постійний контроль усіх етапів: і пошиття, і заплітання. Ми дуже прискіпливі до якості. Хоча все досить нескладно, і коли до нас тільки приходять, я кажу: заплітаємо дуже просто – одна стрічка, два вузла, три нитки. Схема є – поїхали! Дехто говорить: давайте по одному вузлу – буде швидше. Але ж ми отримуємо від хлопців фідбек, і вони кажуть, що через постійне складання–вдягання–розкладання «кікі» розсотуються, нитки обсипаються. Ми завжди до них дослухаємося, наприклад, раніше щільніше плели, а хлопці сказали, що треба трішки менше – ми підкорегували», – ділиться волонтерка.
Тож «кікімори», сплетені «Печерськими котиками», досить міцні і, якщо військовий не кидає цю річ, або вона фізично не розлітається від потрапляння снаряда у бліндаж чи машину, то можуть слугувати декілька сезонів. Що стосується якогось спеціального догляду, то його практично немає, адже чистота – це не про «кікімору», яку часто хлопці спеціально бруднять у багнюці чи встромляють у неї гілочки й бур’ян або підстригають для кращого маскування.
Наталія Пухальська
МИ ПРАЦЮЄМО ТІЛЬКИ ЗА ЗАПИТОМ, У НАС НЕМАЄ СКЛАДУ, У НАС ЗАВЖДИ ЧЕРГА
Хлопці замовляють «кікімори» через соцмережі «Печерських котиків» в інстаграмі та у Фейсбук, де є гугл-форма , яку військовий заповнює індивідуально й надає копію військового квитка, щоб волонтери бачили, що це не інші волонтери, які вирішили комусь допомогти і просять у них вісім сіток чи «кікімор». Хоча великі замовлення вони теж приймали – плели минулого літа достатньо велику партію для навчальних центрів – по 30 штук.
«Якщо це замовлення на певну кількість (5–10 виробів), то ми просимо запит у військової частини, що це справді для них. Ми працюємо тільки за запитом, у нас немає складу, у нас завжди черга. Звісно, інколи звертаються і наші волонтери із замовленням для своїх близьких, але вони теж надають військовий квиток», – розповіла Наталя Пухальська.
ЗА ТИЖДЕНЬ НА ДВОХ ЛОКАЦІЯХ МИ ПЛЕТЕМО 15–18 «КІКІМОР», АЛЕ ЦЬОГО НЕДОСТАТНЬО
Цікавимося, скільки «кікі» можуть пошити чи заплести «Печерські котики» за тиждень?
«Тут важливо саме слово «заплести», – пояснює пані Наталя, – бо пошити основ наші кравчиньки можуть трішки більше, ніж ми можемо заплести. За тиждень на двох локаціях: у Лаврі та на Лейпцизькій, 15‑А (де, крім «кікімор», плетуть ще й маскувальні сітки) ми плетемо 15–18 «кікімор». Конкретно на локації у Музеї – 7–10, залежно від кількості людей. Наприклад, один рукав заплітається 2,5 години, капюшон – 3,5 години. Все залежить від швидкості, моторики. Щодо маскувальних сіток, запит загалом удвічі більший, ніж спроможність волонтерів. Рук не вистачає. Тому ми дуже просимо всіх приходити».
плетіння сітки, Анжеліка Рудницька
Її слова про дефіцит волонтерів продовжує Анжеліка Рудницька: «На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році люди дуже згуртувалися й намагалися зробити все найважливіше для перемоги. Коли я тоді приходила плести сітки, не було куди стати! Треба було прийти раніше, щоб знайти собі місце. У волонтерські центри приходило дуже багато людей – від школярів – до літніх пенсіонерів, а тепер тут дуже складно з руками… Маскувальні сітки та «кікімори» і зараз украй потрібні, але тил чомусь забуває про те, що спати в нормальних ліжках ми можемо тому, що наша армія в цей час не спить».
УВАГА, ТЕПЛЕ СПІЛКУВАННЯ, ТОВАРИСЬКІ СТОСУНКИ – ЦЕ ТЕ, ЩО МОЖЕ УТРИМАТИ ЛЮДЕЙ
Волонтерки зазначають, що прийти допомагати з плетінням може будь-хто й будь-коли, робота ділиться на дві зміни. Локація в музеї працює щодня, без вихідних, із 10-ї до 17-ї години. Тут завжди хтось є і завжди є робота! «Гуртувати людей – це дуже велика справа, тому що ти весь час маєш щось придумувати, мотивувати приходити до нас, – зізнається пані Наталя. – Для цього ми проводимо для них різні майстер-класи з писанкарства, запинання хусток, у нас був вифлеємський вогонь від пластунів, відзначали наше триріччя на цій локації – був торт, вручали подяки. Увага, тепле спілкування, товариські стосунки – це те, що може утримати людей. Якщо люди тобі байдужі, ти їх не втримаєш. А ще дуже круто, що ми маємо для волонтерства саме цей майданчик – музей у Лаврі. Це місце нашої культури, місце нашої сили. Ми тут із серпня 2022-го року. Музей віддав нам величезний світлий зал, а наші волонтери мають нагоду безкоштовно відвідувати виставки й концерти, які відбуваються в музеї».
Ті, хто приходить плести сітки й «кікімори» дуже різні за віком. У першу зміну тут більше молоді, у другу – здебільшого старші. Серед них багато переселенців (Херсон, Олешки, Донецьк, Слов’янськ, Костянтинівка), а також дуже багато киян, зокрема, мешканців Печерського району столиці.
Дарина Левченко друга зліва
ДУЖЕ ВАЖЛИВО РОЗПОВСЮДЖУВАТИ ТА ПІДВИЩУВАТИ АВТОРИТЕТ ВОЛОНТЕРСТВА, ОСОБЛИВО, СЕРЕД МОЛОДІ
Дарина Левченко проводить виїзні майстер-класи з плетіння «кікімор» і є координатором напряму з виготовлення окопних свічок. На початку повномасштабного вторгнення дівчині було 15 років, але вона стала біля витоків створення волонтерської спільноти «Печерські котики», яка почалася як організація, що допомагає маломобільним людям: розвозили медикаменти, обіди, потім долучилося плетіння «кікімор», і десь за пів року – плетіння сіток.
«Я навчаюся на психолога, а тут у мене – волонтерство. Мені здається, що зараз дуже важливо мати активну соціальну позицію, розповсюджувати, підвищувати авторитет волонтерства, особливо серед молоді. Раз на сезон узимку і восени ми виробляємо окопні свічки. Виготовлення окопних свічок відбувається у форматі майстер-класів один раз на тиждень на Лейпцизькій (локація «Печерських котиків» біля метро «Печерська»). Люди можуть приходити, навчатися і далі розповідати вже у своїх ком’юніті.
Також ми робимо виїзні майстер-класи із заплітання «кікімор», часто це якісь корпоративи для бізнесів. Ми проводимо їх за донат, який покриває витрати на матеріали. З минулого року стартувало виробництво нашоломників із маскувальної сітки – їх можна заплітати вдома: приходять волонтери, беруть матеріали, а потім приносять готові вироби.
Також у нас є ще інші ситуативні зайнятості, наприклад, збираємо гуманітарку для фронту. Наші волонтери приносять печиво, різні смаколики, шкарпетки, а ми відправляємо хлопцям», – розповіла пані Дарина.
Тетяна Кінщак
ВОЛОНТЕРКА: ТИЛ МАЄ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ НАШИХ ВІЙСЬКОВИХ, ДЛЯ НИХ ДУЖЕ ВАЖЛИВА НАША ПІДТРИМКА
Найлегшим завданням під час створення «кікімор» волонтери називають сотання, найскладніше – яке потребує навичок та майстерності – це заплітання. З маскувальними сітками робота більш фізична, але там немає чіткої структури, як саме ви маєте заплітати, адже стрічку можна проводити плюс-мінус вільно. А от «кікімори» плетуть за суворою схемою (хоча «узори» на них видаються хаотичними).
Тетяна Кінщак, завсідниця «Печерських котиків», регулярно приходить до музею плести такі важливі маскувальні засоби.
«Усі мої воюють. А тил має забезпечувати наших військових, для них дуже важлива наша підтримка, тому що без тилу не буде перемоги. Я намагаюся приходити сюди якомога частіше, коли є час і змога, тому що це потрібно нашій армії. Про цю ініціативу я дізналася ще в 2022 році, під час першої онлайн-лекції Катерини Майстренко. Спочатку це була допомога пенсіонерам, маломобільним, малозабезпеченим Печерського району, тим, хто залишився тоді взагалі без нікого. А трішки пізніше ми вже почали виготовляти маскувальні сітки й «кікімори». Нас тут багато таких, що вже три роки сюди ходять», – розповіла пані Тетяна.
У ТОРБУ РАЗОМ ІЗ «КІКІМОРОЮ» ОБОВ’ЯЗКОВО ВКЛАДАЮТЬ ОБЕРЕГИ Й МАЛЮНКИ ТА ЛИСТІВОЧКИ ВІД ДІТЕЙ
До всіх «кікімор» додається спеціальна торба, куди вкладають готову «кікімору» і обереги, зроблені волонтерами: мотанка-янголик або браслет на руку. І обов’язково – малюнок від діток та підписана листівочка.
Поки ми спостерігаємо, як вправно плетуть «кікімори», й самі пробуємо опанувати цю справу, до залу заходять гамірні групки дітей молодшого шкільного віку, яким волонтери показують, чим займаються, демонструють готові «кікі» та розповідають, як ці «смішні штуки» можуть врятувати життя нашим захисникам. Очі дітей горять цікавістю й захопленням.
Аж ось бачимо, як двоє маленьких вже пишуть за столиком саме ті листи до воїнів ЗСУ, які потім вкладуть у готові вироби. Знайомимося. Їх привів тато – Олексій Кушніренко – пілот Національної поліції України, який із перших днів повномасштабного вторгнення на обладнаному медичному вертольоті щодня перевозить поранених із поля бою до госпіталів. Зараз він не в ротації, а вдома з родиною. Пішов із дітьми на екскурсію в Лавру і ось так випадково опинився у волонтерському центрі, а малечі відразу захотілося написати щось добре хлопцям на «передок».
Олексій Кушніренко, пілот Національної поліції України
Волонтери «Печерських котиків» говорять, що до них досить часто приходять цілими сім’ями – тато, мама, дитина. І малеча може тут не лише гратися, а й допомагати, наприклад, із нарізкою або сотанням.
Зараз людей у різні дні приходить по-різному. Інколи бувало й по 30 осіб, а тепер значно менше. Як показує практика, влітку, коли почнуться дачі, тут буде ще малолюдніше, тому «Печерскькі котики» запрошують усіх приходити до них та допомагати із плетінням.
«Я щиро вдячна й ціную кожну людину, яка приходить і долучає частину своїх сил на допомогу ЗСУ. Кожна ниточка, заплетена в цьому разі «Печерськими котиками» в ці сітки, якраз наближає нас ще на міліметр до перемоги! Моє гасло: сильний і небайдужий тил – більш мотивована армія, бо тоді вона розуміє, кого захищає», – зазначила Анжеліка Рудницька, яка активно займається волонтерською діяльністю та заохочує всіх долучатися, не бути байдужими, приходити до волонтерів і робити спільно прості, але дуже важливі справи.
Любов Базів. Київ
Фото Олександр Клименко
Источник: www.ukrinform.ua
