Паска 2025: бабусина форма vs дубайський глянець 19.04.2025 12:30 Укрінформ Історія, трансформація та нові смисли великоднього хліба в сучасній Україні
Домашня паска на десяти жовтках чи купований вершечок від паски? Цього року передвеликодні соцмережі розділились на два традиційних і концептуальних табори.
Одні, прихильники “традиційних” рецептів і тривалих та надзвичайно ритуалізованих форматів, вважають ледь не зрадою творення нових форм та рецептів обрядового хліба. Дотримання переліку усіх необхідних кроків – від генерального прибирання до власноруч зібраного і приготованого великоднього столу стає основною (домінантою) у переддень свята.
Інші ж, киваючи на сучасний і дуже концентрований час переконують у логіці перенесення складних процесів на масових виробників, маркетологів і не бачать нічого страшного у нових форматах та комерціалізації пасок.
За місяць до великодня фудблогери починають виставляти нові і старі рецепти – які готували бабусі чи мами, створені за рецептами давніх кулінарних книг, знайденими у сусідніх і віддалених народів. – крафіни, панеттоне, “святкові кекси”, дубайська паска, “волога” паска і головна новація 2025 року – лише вершечки пасок.
За тиждень до Великодня гортання сторінки у соцмережі більше нагадує хлібний магазин. Тут вже приєднуються суперечки щодо національної атрибутики паски – з цукровою білою глазур’ю чи лише із прикрасами із тіста – що правильніше і “українськіше”?
Від паски-хлібини до паски-баби
Зазвичай, наше персональне уявлення “традиції” сягає одного-двох поколінь і якби ми змогли б зазирнути у минуле родин часів Середньовіччя, то були би дуже здивовані і раціону, і вигляду багатьох звичних нам страв.
Більшість рецептів нинішньої паски зовсім не подібні до тих, які були 200 чи 300 років тому. Якщо брати за точку відліку “традиції” саме той час, а то й давніший, то це мав би бути несолодкий пшеничний хліб або навіть пшеничне печиво.
Поступово до нього почали додавати здобні “мотиви”, у період барокової, складної у процесі приготування кухні ( українська харчова традиція багато елементів засвоїла саме з того часу) додалось і ті самі “10 жовтків” і сметана, і велика кількість жирів. Доступність цукру у ХІХ столітті сприяла тому, що паска суттєво посолодшала і додала білу цукрову поливку. Так паска-хлібина була витіснена паскою-бабою.
Від паски-баби до святкового кекса
Втім, комерціалізація святкових елементів не є злом. Це закономірний процес розвитку, який допомагає домогосподарствам уникнути зайвих клопотів, адже “класична” паска це кілька діб підготовки та приготування.
Звісно, що за радянського часу у більшості випадків не було можливості купити паску, то ж господиням доводилось “під прикриттям” готувати традиційну великодню здобу. Боротьба з релігією тривала, хоча перед Великоднем все одно вулиці і будинки великих міст були пронизані солодким запахом випічки, змішаним із часниково-м’ясним ароматом запікання буженини. А в школах діти під час перерв їли шматки пасок із крашанками на закуску, паралельно на уроках слухаючи розповіді про “релігійний опіум для народу”.
У 80-ті харчова промисловість “здалась”, і на полиці радянських магазинів почали завозити “кекс святковий” та “бабу святкову”, – називати паску паскою було категорично заборонено, а про яке свято йшлось у назвах не уточнювалось. Очевидно, свято “весни” стало універсальним евфемізмом в радянський час і для позначення дня боротьби жінок за свої права (так у пізній радянський період було трансформоване 8 березня), і великодній період теж був “святом весни”.
Втім, назва “святкового кекса” з’явилась у рецептурниках радянського харчопрому, освоїлась і перекочувала до великих виробників. Деякі з них досі продовжують годувати нас рецептами і назвами радянського періоду.
Нині промислові виробники пропонують широкий асортимент пасок, поєднуючи традиційні рецепти з сучасними смаками. Наприклад, "Київхліб" представив 8 різновидів пасок, включаючи традиційні та новинки, такі як “кекс пасхальний "Червона калина". Чому і досі паску не назвати паскою? Це данина “радянській ностальгії” чи нерозуміння реалій? Хоча питання можуть виникнути і до паски “царської” чи навіть “імераторської”, назва має значення.
Скільки пасок треба українцям?
Порахувати кількість виготовлених пасок у домашніх умовах неможливо, але їхня кількість точно перевищуватиме чисельність українців. Зазвичай, до свят готують не один виріб. А в останні роки стало традицією випікати ще й для фронту, то ж кількість може бути досить значною. Варто сказати, що нині шириться навіть зворотна ініціатива – не надсилати на фронт великодні харчові волонтерські валки. Настільки наша традиція годувати захисників перевищує потреби армії…
Традиційна Косівська паска. Фото з відкритих джерел
Зібрати точні загальнонаціональні дані щодо промислового виробництва пасок в Україні теж складно через відсутність централізованої статистики. Однак, на основі повідомлень від окремих підприємств, можна оцінити масштаби. Окремі великі хлібозаводи повідомляють про значні обсяги випічки пасок, рахуючи не тисячами штук, а тонн.
Наприклад, Одеський хлібозавод №4 планує виготовити близько 400 тисяч пасок до Великодня, Дніпровський хлібозавод має на меті випекти понад 160 тисяч пасок, Броварський хлібозавод випікає близько 800 пасок на годину, що становить приблизно 400 кг продукції. То ж якщо врахувати дані від кількох великих виробників, можна припустити, що загальний обсяг промислового виробництва пасок в Україні на Великдень може сягати кількох тисяч тонн.
Хто вийде переможцем у цьому змаганні – промислові чи приватні паски поки складно сказати. Але те, що пропозиція перевищує попит це однозначно.
Тренди пасок 2025: від фісташкової розкоші до м’ясної несподіванки
Було би дивним, якби ця давня традиція ритуального хлібу, початку весняних робіт, перемоги життя над смертю не розвивалась разом із нашим життям. Ще кілька років тому панетонне чи крафіни викликали велике здивування і навіть опір, а сьогодні сирна паска стала відомішою за ту ж таки косівську традиційну.
З опарою чи без, дріжджове чи на основі закваски, але тренди 2025 року перевершили, здається, навіть минулі роки. Отже, які дивовижі цього року можна побачити у пропозиціях? Ось кілька з них, які стали справжнім предметом обговорення.
1. Дубайська паска: фісташковий делюкс
Дубайська паска
Один із найрозкішніших цьогорічних трендів — так звана «дубайська» паска, запозичена, очевидно з “дубайського” шоколаду. Цей десерт, що за складом і подачею більше нагадує торт, готується з шоколадного тіста, фісташкового крему, маскарпоне та ванілі. Верхівка оздоблена хрустким тістом катаїфі й фісташковою крихтою. Ціни на подібні вироби можуть сягати понад 1,5 тис. грн за штуку — і попри вартість, попит на них чималий.
2. «Вершечок паски»: хіт, що розділив соцмережі
Верхівка паски від «Сільпо»
Мережа «Сільпо» цьогоріч запустила в продаж унікальний продукт «вершечки паски» — десерт, що є лише верхньою частиною традиційної великодньої випічки. Ідея така: вважається, що найсмачніше в пасці — м’яке тісто, білкова глазур і кольорова посипка. У соцмережах цей продукт спричинив палкі дискусії: для когось це геніальне рішення, бо «верхівка — найкраща частина», а хтось обурюється обрізанню культового хліба, втратою і десакралізацією сенсів. Байдужих мало — і це вже ознака тренду.
3. М’ясна паска: традиція навиворіт
М’ясна паска
Іще одна несподівана новинка — паска з м’яса. У цьому рецепті немає місця для гуманізму. М’ясне тісто поєднується з горіхами чи спеціями — утворюючи солону інтерпретацію святкового хліба. Цей тренд поки що залишається нішевим, але цікаво спостерігати, як кулінари переосмислюють хлібне наповнення паски, зберігаючи зовнішній вигляд, але змінюючи смак.
4. Паска з патріотичним оздобленням
Синьо-жовта паска
Уже кілька років поспіль на хвилі національного відродження українці оздоблюють паски не лише традиційною глазур’ю, а й символами української ідентичності. Серед популярних рішень — тризуби, візерунки, натхненні вишивкою, синьо-жовті кольори, декоративна калина. Це не лише естетичний елемент, а й свідомий жест — навіть на святковому столі підкреслити, хто ми є.
Попри всі тренди, технології та верхівкові інновації, важливо пам’ятати: паска — це не лише про начинку чи глазур. Це про зміст. Про глибину традиції, яку кожна родина зберігає по-своєму. Хтось щороку пече одну й ту саму бабусину паску, вважаючи її єдино правильною. А хтось експериментує, додає креми, прикрашає катаїфі чи навіть пробує м’ясні версії.
У кожному з цих підходів — є місце Великодню. Бо головне — не форма, а зміст. Не лише дріжджове тісто, а те, що воно символізує. Паска — це про дім, про пам’ять, про життя, яке завжди має силу відроджуватись. І врешті — це хліб. А хліб, як і спільний стіл, завжди тримає нас разом. Особливо у важкі часи
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото – Укрінформ
Великдень Паска
Источник: www.ukrinform.ua
