Військове кладовище в Гатному: як Україна вшанує загиблих героїв 29.02.2024 17:15 Укрінформ Команда зі створення Національного меморіального військового комплексу запевняє, що немає жодного спротиву реалізації проєкту
За десять років війни і особливо два повномасштабного російського вторгнення, вкрай гостро постало питання гідного вшанування полеглих героїв. Адже платити за свободу доводиться неймовірно важку ціну – життями борців. Президент Володимир Зеленський днями оприлюднив кількість загиблих за Україну з часів повномасштабного вторгнення – 31 тисяча військових – і цифра ця зростає щодня… Місцеві і комунальні кладовища намагаються вирішити питання вшанування героїв у різний спосіб. Однак, важливо створити всеукраїнський меморіальний комплекс, де було б вшановано кожного із полеглих і не лише за два останні роки. Де були би важливі сенси: поваги, пам’яті і пошани до кожного полеглого. Нам конче необхідно практично, на українській землі забезпечити цю вічну пам’ять. А для цього – оцінити масштаб проблем, пов’язаних із проєктом: фінансування, конкретне місце для меморіалу, загальний вигляд його, порядок поховання героїв, роль держави у створенні пам’ятних знаків та сенсів… Все це обговорювалося в Україні давно, особливо інтенсифікувалися ті розмови в останні два роки, але з року в рік слова не набували конкретики, перетворюючи нагальну проблему – на щось на кшталт «вічно дискусійної теми». Нарешті, держава Україна перейшла у цьому питанні до конкретних питань.
Майже два роки пішло на узгодження місця Національного меморіального військового кладовища (НМВК) в Києві або ж поруч зі столицею. Здається, що нині ситуація зрушила з мертвої точки. Цей комплекс буде розташовано в районі селища Гатного – це одразу за південним виїздом зі столиці, у напрямку Одеси.
Укрінформ готує серію публікацій про військові кладовища, історію, сенси та ландшафти меморіальних поховань у Європі та Америці. Ми також поспілкувався із керівництвом українського проєкту. Саме про місце, виклики та головні питання українського меморіального комплексу йтиметься далі.
Військові кладовища, як і взагалі місця поховання, – частина культурного людського прояву і вшанування загиблих, достойного їхньої найбільшої жертви. Місця, подібні до НМВК, мають, окрім суто практичного значення, глибокий символічний підтекст. Важливий в першу чергу для живих. Традиція меморіалізації загиблих воїнів у світі є широко розповсюдженою.
Тут варто окремо зазначити, що українська традиція вшанування полеглих героїв була за радянського часу знівельована. Часто тіла загиблих українських захисників часів УНР чи УПА знищували, щоб і решток не лишилося, або ховали у невідомих місцях, аби навіть по смерті не дати жити пам’яті про них. Та й глоризація радянських полеглих, великою мірою перетворилась на культ “невідомих солдатів”, невідомих, передусім, тому, що ніхто на переймався їх достойним похованням. Ще й досі мільйони неідентифікованих останків залишаються лежати в лісах і полях – на бойовищах тієї війни.
У вільній Україні, яка здобуває собі право на життя ціною життя найкращих – так не може бути і не буде.
Добра новина – Кабінет Міністрів України 23 лютого затвердив порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для створення Національного військово-меморіального кладовища. Йдеться про 515 млн гривень на будівництво та функціонування комплексу в 2024 році. Це означає, що проєкт має шанси вже цього року відкрити першу чергу.
На запитання Укрінформу, у форматі монологу, відповів Ярослав Старущенко, заступник директора державної установи “Національне військове меморіальне кладовище”, він каже про невелику, але згуртовану команду, яка фактично на ентузіазмі нині розробляє проєкт, готує документацію, проводить обговорення і готує до будівництва першу чергу.
Вісім черг будівництва і два типові проєкти
Фото музейного комплексу на ескізному проєкті, на який передбачено проведення конкурсу.
На сьогодні розроблений ескізний проєкт Меморіалу. Тобто ми розробили його для того, щоб, власне, зрушити з мертвої точки процес реалізації Національного кладовища. Першою чергою визначено будівництво місць традиційних поховань і колумбарної стіни, для поховання урн з прахом загиблих. Також уже визначено місця, де буде відкрита автостоянка, споруди інженерного забезпечення. Тобто та мінімально необхідна інфраструктура, яка дасть можливість розпочати поховання. І паралельно з цим буде проводитись будівництво подальших черг – їх передбачено вісім – знову з місцями для традиційних і колумбарних поховань.
У 2024 році хочемо відкрити першу чергу, почати поховання. Наші плани за термінами перевищують державні будівельні норми. Тобто ними визначено термін, який ми хочемо скоротити майже вдвічі. Бо це те питання, яке наразі стоїть дуже гостро.
Ми хочемо, щоб це було унікальне на території України кладовище, на якому будуть збережені всі українські військові традиції, починаючи від козацтва і визвольних змагань за незалежність на початку – в середині ХХ століття. Разом з тим воно мало б бути сучасним з підходом, таким, яке відповідає світовій практиці станом на сьогодні. Тобто цей проєкт повністю український, в ньому брали участь тільки українські спеціалісти, але досвід, який варто реалізувати, ми черпали з найвідоміших військових кладовищ світу.
Від солдата – до генерала: Пантеон героїв, де всі рівні
Законом України “Про поховання та похоронну справу” чітко визначено статтею 15.1, хто має право бути похованим на Національному військовому меморіальному кладовищі. Це військовослужбовці всіх сил безпеки та оборони, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Звісно, це військовослужбовці Герої України з 2014 року, а також повні кавалери ордена Богдана Хмельницького, ордену “За мужність” трьох ступенів, орденом княгині Ольги трьох ступенів. Але це також учасники бойових дій із відповідним статусом і посвідченнями. Особи з інвалідністю і внаслідок війни, які визначені законом про статус ветеранів війни. Також військовослужбовці ЗСУ, Служби безпеки, Зовнішньої розвідки та інших формувань, які були відповідним рішенням направлені для участі в місіях і операціях, починаючи з 1991 року, тобто з часу набуття Україною незалежності.
Це, по суті, вичерпний перелік. Також розглядається питання щодо перепоховання героїв і видатних борців за незалежність України у ХХ столітті, які поховані за межами нашої держави.
Якщо коротко сказати, всі військові, які захищали незалежність України, мають право бути поховані на цьому кладовищі. Єдине, що є законодавча заборона ховати на такому цвинтарі людей, які мали на момент смерті або загибелі відкриті кримінальні провадження. Це незначний перелік осіб, які не можуть бути поховані, але 99,9% тих, хто має право бути поховані на цвинтарі в Гатному, можуть бути поховані тут.
Всі поховання будуть з наданням військових почестей. На кладовищі не буде жодної розділення щодо родів військ, військових звань. Адже армія – це однострій, однаковий за правом, і воєнне кладовище – теж про це. Тобто не буде «сегрегації», чи це рядовий, чи сержант, чи офіцер, чи генерал. Всім будуть надані однакові військові почесті. І могили, де вони будуть поховані виглядатимуть однаково.
Без примусової ексгумації та обов’язкового перепоховання
Є таке поняття в законодавстві України – виконання волевиявлення померлого. Якщо військовослужбовець, який до своєї загибелі оприлюднив певні бажання щодо поховання на тому чи іншому кладовищі, воно має бути виконано однозначно. Якщо таких волевиявлень немає, то похорон здійснюється близькими родичами за їхнім рішенням: дружиною/ чоловіком, батьками, дітьми, сестрою, братом, дідом/бабусею, правнуком.
Поховання воїнів російсько-укрїнської війни у Дніпрі. Фото Укрінформу
Тобто рідні вирішують, де буде вшанована близька їм людина. Чи це буде Національне військове меморіальне кладовище, чи – кладовище в населеному пункті, де герой народився, виріс.
Якщо ми будемо виявляти безіменні поховання, їхня доля буде визначена військовою частиною або ТЦК. Ми не збираємось переносити останки, в цьому разі це законом не передбачено. Воїни, герої, померлі, загиблі до будівництва національного військового меморіального кладовища, залишаються поховані на тих кладовищах, де вони є. Виняток, це Герої України, які з 2014 року були нагороджені орденом “Золота зірка”.
Ще є питання, яке обговорили з представниками релігійних громад і виявили, що, наприклад, мусульмани не можуть бути поховані поряд із християнами. Це питання буде унормовано, але в будь-якому випадку їхнє місце поховання візуально буде абсолютно таке ж, як і місця поховання військових інших віросповідань.
Весь догляд за рахунок держави. І більше: QR-коди і особисті сторінки полеглих
Форми намогильної споруди.
Наразі ми розглядаємо два типові проєкти пам’ятників на могилах. Тут можуть бути несуттєві зміни при нанесенні прізвища, по батькові, які будуть дати, чи будуть вказуватися роди військ. Тобто, йдеться про інформаційне наповнення, воно ще проговорюється, а щодо намогильних споруд, то їх, повторюю, ми плануємо дві. Але це не значить, що їх не може бути більше. Саме це питання зараз активно досліджується і ми проводимо круглі столи, хочемо почути думку спільноти, щоб сумістити її з позицією української держави щодо вшанування пам’яті полеглих героїв.
Форми намогильної споруди.
Утримання Національно-військового меморіального кладовища і всіх могил буде винятково за рахунок держави, без необхідності залучати родичів загиблих доглядати за могилою. Водночас, можливість робити це за державні кошти дасть можливість унормувати і уніфікувати поховання. І знову таки: якщо близькі загиблого не хочуть, щоб він/вона була поховані на НВМК, то це є їхнім правом поховати свого близького на будь-якому кладовищі на території України, поряд із рідними тощо.
Учасники круглого столу, присвяченого обговоренню дизайну типових надгробків, в Укрінформі. Фото Кирила Чуботіна, Укрінформ
Ми готуємо цілісний проєкт меморіалізації всіх героїв. Також планується будівництво музею, де будуть вшановані абсолютно всі захисники України, поховані на всій території України. Тобто там буде меморіальна табличка з прізвищем та ім’ям, номером та найменуванням військової частини, де служив герой, датами народження та смерті. Це буде зроблено абсолютно для всіх воїнів, які поховані і загинули в результаті цієї війни. Також інформація про загиблих героїв буде відображатися на веб-ресурсі НВМК. Там буде забезпечено й можливість надання більшого обсягу інформації. Якщо близькі, батьки чи родичі мають гарні світлини, мають записану історію, то для кожного загиблого чи померлого героя буде створено свою сторінку, де буде життєпис, інформація про воїна, за яких обставин загинув, чим запам’ятався. Ми хочемо уніфікувати це і забезпечити доступ через QR-код. Це все зараз перебуває в активній роботі.
Меморіал в Гатному не завадить ні громаді, ні перелітним птахам
Головний архітектор ескізного проєкту Сергій Дербін.
Ми комунікуємо з представниками і керівниками тих територіальних громад, чиї інтереси будуть враховані під час реалізації проєкту НВМК. На сьогодні немає жодного спротиву щодо реалізації. Місце вибрано таким чином, що всі санітарні норми щодо відступів кладовища від житлової забудови, дотримуються, навіть у рази перевищують відстані, які передбачені цими нормами.
От попереднє місце, де ми хотіли реалізувати об'єкт, це був лівий берег Дніпра, біля метро “Лісова”, там дійсно був спротив громади.
Щодо смарагдового поясу столиці, який нібито порушує кладовище. Ми з'ясували, що він нічого не втратить. Чому? Тому що смарагдова мережа забезпечує перелітним і рідкісним птахам місця, де вони відпочивали. Проєктом визначено, що вирубуватиметься не більше, ніж 8%, максимум 10% всіх насаджень. Тобто місця птахам вистачить. Нам хотілося, щоб це було кладовище в лісі. І ми проаналізували: жодних змін функціональності смарагдової мережі не буде. Прикметно, що це питання порушували не місцеві жителі, а екологи, яким показали проєкт, і це питання було знято.
Ярослав Старущенко впевнений у реалізації таких планів вже цього року і людям хочеться бачити їх реалізацію якнайшвидще. Бо й справді, потреба у Національному меморіальному військовому кладовищі вже перезріла в Україні. Ми не можемо собі дозволити, не маємо права забувати своїх героїв і героїнь, або ж знеусоблювати їх в образах “невідомих солдатів”. Бо це вони найвищою ціною заплатили за нашу свободу жити.
Перше фото Укрінформу
Військові Війна з Росією Меморіальне кладовище
Источник: www.ukrinform.ua
