В Україні пропонують вшановувати полонених і зниклих безвісти спеціальним прапором 08.07.2024 18:08 Укрінформ На державному рівні слід створити символьну базу з вшанування військовополонених і зниклих безвісти, і таким символом міг би стати спеціально розроблений і затверджений урядом прапор, який здійматимуть на держустановах поруч із державним прапором.
Про таку законодавчу ініціативу розповів представник ветеранської спільноти ЗСУ Юрій Гудименко під час експертного круглого столу в Укрінформі на тему: «Пам’ять про українських військовополонених та зниклих безвісти. Військові ритуали».
Гудименко, як один із ініціаторів проєкту Закону України про використання прапору про пам’ять військовополонених і зниклих безвісти під час ведення бойових дій, вважає, що це чи не єдина тема, яка залишиться актуальною і після війни.
«Коли ми говоримо про військовополонених і зниклих безвісти, ми зачіпаємо, мабуть, єдину історію під час воєн, яка триватиме після війни. Коли війна рано чи пізно закінчиться, і люди перестануть гинути – тільки військовополонені і зниклі безвісти продовжать бути такими, і це може тривати десятиріччями після війни. Це, наприклад, актуально для США після в’єтнамської війни, де чимало зниклих безвісти, їхній статус не може бути змінено, а в їхніх родинах може жевріти хоч трохи надії. І тому над Білим домом під американським прапором постійно здійнято чорний прапор, на якому зображено людину за колючим дротом і з написом, що військовополонених і зниклих безвісти ніколи не буде забуто», – зазначив Гудименко.
Він пояснює потребу вшанування військовополонених і зниклих безвісти на державному рівні дисбалансом між такою потребою у суспільстві і неможливістю держави виносити цю тему в публічну площину.
«Те, що робить держава для військовополонених, відбувається в тіні, не публічно, і всі дізнаються, коли вже відбувся обмін військовополоненими чи тілами загиблих. Інакше не можна, бо цей процес не буде ефективним. З іншого боку в суспільстві в тривалі проміжки між обмінами може здаватися, що ця робота не ведеться, бо щодо цього немає новин, як з фронту. І громадянське суспільство яскраво виплескує в публічний простір цю проблему. Відповідно цей дисбаланс між позицією держави і громадянським суспільством є постійною точкою напруження», – наголосив Гудименко.
Він вважає, що держава може показати своє ставлення до болючої теми військовополонених і зниклих безвісти лише в символьному сенсі, а найкращим і чи не єдиним таким досвідом є американський.
«Держава може на єдиному символьному рівні показувати, що їй теж болить ця тема, і вона про це пам’ятає. Але у більшості країн світу немає символьної традиції щодо військовополонених, бо, наприклад, у країнах-переможцях у Другій світовій війні майже всі їхні військовополонені повернулися після знищення Третього рейху. А німецькі військовополонені, які перебували на території СРСР, були не в тій політичній ситуації, щоб згадувати про них і створювати велику символьну базу. Тому ми не можемо сказати, що є два десятки досвідів, з яких можна обирати. Маємо яскравий американський досвід. Пропонується американська модель вшанування. Чорний прапор здійнято над державними установами, перелік яких закріплено відповідним законом», – сказав Гудименко.
Він запропонував винести на громадське обговорення дизайн прапора пам’яті військовополонених і зниклих безвісти та затвердити його на рівні спеціально створеної урядової комісії.
Під час круглого столу обговорювали законодавчу ініціативу створення прапора пам’яті зниклих та полонених українських захисників і захисниць та яким чином її може бути впроваджено в Україні, адже у світовому контексті військової культури пам’яті це не є поширеною практикою.
Війна Полонені Зниклі безвісти
Источник: www.ukrinform.ua
