Автор фото, DARREN CONWAY/BBC
Підпис до фото,
Антоніна Семенівна пів року жила під російською окупацією і не хоче її повернення
На Лимано-Куп'янському напрямку Росія зосередила близько 100 тисяч бійців. Але кореспондент ВВС Квентін Соммервіль, який провів там останній місяць з українськими військовими, каже, що особливу загрозу становлять дедалі більш витончені атаки російських безпілотників.
- "Їх убили за свою землю. До цього не можна звикнути". Працівниця моргу, що розмовляє з полеглими на війні
- США змирились, що війна триватиме довго, на Україну чекає нова зброя
Одна з найгарячіших ділянок фронту – Серебрянський ліс. Бійці ЗСУ, які тримають цей напрямок, кажуть, що росіяни спалюють розлогий заповідник на межі Донецької та Луганської областей, щоб оголити їхні позиції.
Тут, а також на північ до Куп'янська, РФ за останні тижні досягла скромних успіхів. Проте загроза залишається значною, вважає командувач східними силами України.
Троє військових 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна сідають у броньований "Хамві" і їдуть на позиції. Попереду лунає гуркіт артилерійського вогню.
"Там як під Верденом", – попереджає пресаташе бригади Тарас, маючи на увазі найбільшу битву в Першій світовій війні.
Минулого тижня генерал Олександр Сирський попередив, що російські війська перегруповуються на сході. За його словами, росіяни направили в цей район 100 тисяч військових і понад 900 танків.
РФ прагне зміцнити свій контроль над східними регіонами, частину яких українські сили повернули у вересні минулого року. Але маючи перевагу в живій силі, Москва також намагається виснажити українські ресурси, оскільки Київ веде окремий наступ на півдні країни.
- Наступати під Бахмутом чи перекинути війська на Південь? Що кажуть у США, Залужний і Сирський
- Дайте Україні воювати так, як вона хоче, а не критикуйте контрнаступ – директор ISW
Важко рухаючись ґрунтівкою, "Хамві" їде глибше в ліс. Навколо горять дерева — деякі просто на місці, інші впали почорнілими стволами на вкриту кратерами землю.
Автор фото, DARREN CONWAY/BBC
З дула кулемета на даху автівки в салон падає пил і дим. Командир батальйону з позивним "Спікер" сидить на передньому пасажирському сидінні, його увага прикута до дороги й неба над нею — наскільки дозволяє невелике тріснуте лобове скло.
"Його сьогодні вранці пошкодили артилерійським ударом. Десь кілька годин тому", – пояснює він.
Спікер воює на Донбасі з 2014 року. Він залишав фронт лише на місяць – після поранення в руку у вересні минулого року.
В авто він майже не розмовляє, а радіозв'язок зведений до мінімуму.
"Хамві" і пікап, що їде попереду, підіймають в ранкове повітря величезні хмари бруду й піску.
Водій з позивним "Бухгалтер" міцно тримає кермо, поки "Хамві" долає вибоїни і повороти на трасі. Його шолом катається по центральній консолі біля ніг навідника "Студента", що керує кулеметом 50-го калібру.
Десь за 40 хвилин просто перед "Хамві" вибухає вогненна куля. Студент падає в кабіну. Я запитаю, чи він цілий. "Все окей", – киває хлопець.
"Тут багато дронів, – кричить Спікер з пасажирського сидіння. – Росіяни побачили нас згори і спробували вдарити. Тепер полюватимуть. Тому треба швидко їхати і повертатись назад".
Дрон впав за метр від нас, врізавшись в дорогу між "Хамві" і пікапом. Створювана нами хмара пилу, яка, можливо, попередила росіян про нашу позицію, також завадила їм вдарити точно в ціль.
Спікер вказує, що в небі над нами ще два дрони. Один – для спостереження, інший – для завдання ударів.
Назад ми їдемо іншою ґрунтовою дорогою, де на узбіччі лежать рештки ще одного "Хамві". Йому пощастило менше, ніж нам.
Автор фото, DARREN CONWAY/BBC
Тиждень тому російський дрон-камікадзе знищив одну з машин батальйону, розповідає Спікер, один солдат загинув, троє поранені.
"За останні два тижні безпілотники атакують все більше і більше. Росіяни вчаться, навчають своїх операторів і боротися з ними стає все важче", – пояснює він.
Солдатам легше – вони мають бронежилети й каски. Цивільні – ні. Через посилення ворожих обстрілів українська влада оголосила обов'язкову евакуацію з деокупованих міст і сіл у Куп'янському районі.
Вивозити людей допомагають волонтери. Один з них – Артур Виноградов з громадської організації "Я врятований". Його група складається з колишніх нарко- і алкозалежних людей. На трьох пошарпаних фургонах вони їздять по навколишніх селах і забирають людей. За їхніми словами, з початку війни їм вдалося врятувати близько 17 тисяч.
"Ми продовжуємо вивозити дітей. Вони – пріоритет при евакуації", – каже Артур.
У кузові одного з мікроавтобусів п'ятимісячна Софійка сидить на руках у матері Тетяни. Того ранку їхній район обстріляли.
"Тут дуже страшно жити. [Мені потрібно виїхати], щоб захистити своїх дітей", — каже вона, цілуючи сплячу Софійку.
Автор фото, DARREN CONWAY/BBC
Підпис до фото,
Тетяну з дитиною везуть у безпечне місце
Поруч з ними у заповненому фургоні сидить її дідусь.
"Вранці після двох прильотів ми нарахували 36 кратерів… Жахлива сцена, – розповідає він. – Я сидів на ліжку і пив каву, аж раптом опинився під столом. [Вибухова] хвиля скинула мене з ліжка".
Місцеві жителі пів року жили під російською окупацією, і багато хто не хоче її повернення.
Однак 72-річна Антоніна Семенівна каже, що поки що ризикне залишитись.
"Вчора бомба вибухнула, – бідкається жінка. – Ми думали, що це літак, а потім пролунав вибух. Якби тільки [українські солдати] могли їх вигнати. Але ж вони лізуть і лізуть".
На фронті, що тягнеться від Лиману до Куп'янська, успіхи Росії поки що незначні. Але для Антоніни та її сусідів все, що там відбувається, має життєве значення.
